ДICMП

Романова Н.Ф. Психологічні служби системи освіти в Україні: перспектива та особливості розвитку // «Соціальна робота в Україні: теорія і практика», № 3, 2008. – С. 94-102

Відповідно до проекту «Концепції розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2012 року»[1], у навчальних закладах різного рівня акредитації планується створення психологічних служб, які мають забезпечити умови індивідуального розвитку учнів та студентів, сприяти збереженню їхнього здоров’я, формувати у молоді готовність до самостійного життя після завершення навчання.

При цьому цільовий напрямок діяльності психологічної служби має залишатися єдиним для всіх навчальних закладів, а змінними – спектри завдань на різних рівнях функціонування цієї системи. Єдиною ланкою системи соціального і психологічного забезпечення на рівні навчального закладу визначено практичного психолога і соціального педагога. Тому зразу ж виникає питання щодо залучення до цієї роботи соціального працівника, без участі якого, на нашу думку, практично не можливо проводити професійне соціальне забезпечення, адже кожний із спеціалістів має відповідати за напрямок роботи в межах власної компетенції.

У цьому документі також зазначається, що метою створення психологічних служб має стати забезпечення доступності якісних послуг в сфері психології та соціальної роботи, спрямованих на «збереження і укріплення здоров’я, підвищення адаптивних можливостей, створення умов для повноцінного і гармонійного розвитку учнів та студентів». Ще одне із завдань для психологічних служб щодо посилення виховного компоненту системи освіти скоріше можна віднести до стратегії розвитку освітянської системи загалом, ніж окремо взятої психологічної служби, оскільки, на наш погляд, спеціалісти служби повинні займатися не вихованням молоді, а допомагати їй вирішувати конкретні психологічні та соціальні проблеми. Загалом, в площині практичної реалізації, дуже складно говорити про те, яким чином психологи та соціальні педагоги будуть в змозі надавати цю допомогу, оскільки окреслені завдання або не входять до їхньої компетенції, або потребують солідного штату фахівців.

Далі ще складніше, оскільки в цьому ж документі зазначено, що «сучасні тенденції розвитку освіти формують загальне спрямування діяльності психологічної служби, яка повинна сприяти вирішенню освітніх і виховних задач, професійної гнучкості молоді, формуванню готовності до особистісного, професійного, політичного вибору, формуванню соціальної компетентності як передумови ефективної соціалізації молоді». З цього випливає, що до компетенції психологічної служби входить не надання консультацій та соціальних послуг, а й проведення виховної роботи, яку на сьогодні виконують навчально-виховні вузівські структури. Саме вони відповідають за формування соціальної та професійної компетентності майбутніх спеціалістів протягом всього періоду навчання у ВНЗ.

Досить складно зрозуміти, чому процес розбудови психологічної служби системи освіти має відповідати «принципам плановості, цілісності, відповідності стану розвитку освіти і суспільства та перспективності», а не потребам самої молоді, яка навчається у навчальних закладах. Адже якщо мова йде про створення закладів, спрямованих на вирішення питань, пов’язаних зі станом здоров’я, рівнем адаптивності та професійної орієнтації, то принципи плановості є не зовсім доречними. Скоріше за все доречно говорити про гнучкість, можливість своєчасно реагувати на проблеми, які мають місце в конкретному навчальному закладі, з врахуванням не тільки специфіки навчання, але й можливості залучення до роботи відповідних кафедр та факультетів. Тільки за такої умови можна говорити про якість та ефективність цієї роботи.

На сьогодні є приклади, коли вже створені психологічні служби у вищих навчальних закладах[2] не користуються великою увагою з боку студентів, якщо вони також не долучаються до процесу діяльності у якості волонтерів. Маються на увазі студенти з профільних факультетів: майбутні психологи, соціальні працівники, соціальні педагоги, соціологи тощо. Важливе значення має той факт, що вищезазначене Положення про психологічну службу відповідає потребам дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів, але така нормативно-правова база є недостатньою для організації психологічних служб у вищій школі. Хоча є й позитивні приклади. У Вінницькому національному технічному університеті служба психологічної підтримки створена на підставі вищезазначеного документу і є структурним підрозділом Інституту гуманітарно-педагогічних проблем та виховання даного університету[3]. Основні функції цієї служби враховують специфіку закладу та особливості професійної ідентифікації, а серед основних функцій: психологічне забезпечення особисто-орієнтованого навчання студентської молоді, профілактика ризикованої поведінки, формування здорового способу життя та захист психічного здоров’я всіх учасників навчального процесу. Студентам, які звертаються за допомогою, надається консультативна допомога, проводяться психотерапевтичні заходи у виробленні адекватних форм поведінки, комунікативних умінь у різних життєвих, навчальних та професійних ситуаціях. На жаль, відсутня інформація стосовно рівня залучення до роботи у цій службі самих студентів і яким чином вони можуть впливати на якість надання психологічних послуг.

Також, на наш погляд, не зрозуміло з організацією психолого-медико-педагогічних консультацій для студентської молоді. Практика роботи студентських соціальних служб, які працюють у багатьох вищих навчальних закладах показала, що дуже складно організувати в одній службі якісне проведення одночасно медичних, психологічних та педагогічних консультацій, а також налагодити сам процес надання соціальних послуг без відповідних фахівців. Адже якщо в дошкільному закладі один спеціаліст (наприклад, соціальний педагог) ще може проводити відповідні консультації, то вже у середній школі це викликає сумнів (виходячи в першу чергу з вікових особливостей розвитку школярів).

Для реалізації цієї Концепції спеціалісти Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи МОН та АПН України передбачили відповідний План дій. На наш погляд, План дій має бути спрямованим на реалізацію Концепції таким чином, аби кінцевим результатом стало формування практичної моделі роботи психологічної служби. Тільки за такої умови всім учасникам організаційного процесу буде зрозуміло, що робити і з якою метою. Але наданий варіант можна розглядати скоріше як перший етап роботи, коли є потреба в розробці та затвердженні необхідних нормативних документів та у проведені навчальних семінарів й конференцій. В п. 4.3 цього документу мова йде про необхідність збільшення чисельності працівників психологічної служби, тільки чомусь тільки у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, хоча чисельність студентської молоді у ВНЗ III – IV рівня акредитації значно більша. Вважаємо, що було б логічніше розглядати ВНЗ всіх рівнів акредитації, виробивши необхідні принципи та підходи з врахуванням особливостей діяльності та наявних ресурсів (таблиця).

Розбудова психологічної служби у ВНЗ

На нашу думку для організації та управління діяльністю психологічними службами заходів, вказаних у цьому розділі дуже замало. Більше того, існує цілий ряд питань, які необхідно розглянути ще до початку створення психологічних служб в закладах вищої освіти. Мова йде про необхідність проведення моніторингу діяльності вже створених психологічних та студентських соціальних служб, які також надають психологічну допомогу студентській молоді. Аналіз діяльності цих закладів дасть можливість вивчити існуючий досвід роботи та визначити пріоритетні напрямки роботи, які дійсно необхідно розвивати для надання якісної психологічної та соціальної допомоги.

Другим важливим питанням залишається пошук оптимальної системи співпраці між вузівськими студентськими структурами (студентське самоврядування, різноманітні студентські клуби, студентські соціальні служби тощо) та новоствореною психологічною службою, а також визначення її місця та ролі у ВНЗ. Такий підхід допоможе уникнути дублювання в роботі та розширить можливості щодо широкого спектру різних соціальних та психологічних послуг.

Для прикладу: відповідно до Положення про студентське самоврядування у вищих навчальних закладах (наказ МОН № 166 від 03.04.2001 р)., мета і завдання органів студентського самоврядування спрямовані на захист прав студентів та гармонійний розвиток кожної особистості, на удосконалення навчально-виховного процесу, на зростання студентської соціальної активності тощо. Тобто вони практично ідентичні до мети й завдань психологічної служби у ВНЗ, описаної у проекті Концепції[4].

Також більшість основних завдань органів студентського самоврядування, а саме: забезпечення і захист прав та інтересів студентів; забезпечення інформаційно-молодіжної, правової, психологічної допомоги студентам; координація роботи з викладачами, наставниками академічних груп студентів та кафедрами, деканатами факультетів; пропаганда здорового способу життя, запобігання вживанню алкоголю, наркотиків, палінню вже збігається із завданнями студентської соціальної служби (якщо така функціонує у ВНЗ) і частково буде збігатися із завданнями новоствореної психологічної служби.

В той же час є позитивні моменти у роботі вузівських структур, які можна було б використати у роботі психологічної служби. Наприклад, діяльність студентських соціальних служб побудована на Концепції, у відповідності до якої вони діють не для студентів, а разом зі студентами. Саме такий підхід дає можливість залучати до роботи не тільки фахівців, але й самих студентів, які мають необхідний практичний досвід фахової, соціальної чи волонтерської роботи.

Якщо звернутися до досвіду роботи університетських соціальних служб за кордоном, то можна побачити, що їхня діяльність також формується відповідно до запитів самих студентів та опирається на міжнародні стандарти і етичний кодекс працівників соціальної сфери та психологів. Їхня допомога поширюється на студентів, викладачів, випускників та місцеву громаду. Для прикладу, студентська соціальна служба Бельгійського католицького університету (м. Лейвін[5]) надає цілий ряд послуг серед яких фінансова допомога студентам; консультаційні послуги щодо начального вибору; питання, пов’язані зі студентським житлом; організація харчування; медична та психотерапевтична допомога; духовна підтримка; спортивні та культурні заняття; допомога при придбанні навчальних матеріалів: в т.ч. книг, комп’ютерного обладнання, спеціалізованих матеріалів тощо; підтримка студентських організацій та груп самодопомоги; працевлаштування студентів протягом та після закінчення навчання. Тобто ця студентська соціальна служба поєднує у собі практично всі функції, які на сьогодні у наших ВНЗ виконують багато різних організацій, в тому числі профспілки, студентське самоврядування тощо.

Є приклади іншого досвіду. Американський Університет Богоматері, штат Індіана[6] нараховує велику кількість різних студентських клубів, які за своєю специфікою нагадують клуби самодопомоги студентів. Серед них є і соціально спрямовані, наприклад клуб наставників для учнів (студенти беруть під опіку учнів щоб допомогти розібратися з майбутнім професійним), різноманітні волонтерські програми (відповідно до яких студенти працюють асистентами викладачів у школах чи громадських центрах в тому числі для дітей, які мають функціональні чи розумові обмеження тощо). Тобто робота студентських клубів перш за все зорієнтована на професійну орієнтацію, набуття практичного досвіду та надання допомоги місцевій громаді.

Університетська консультаційна служба Кембриджського університету[7] передбачає два окремі напрями роботи: студентське консультування (за умови супервізії з боку досвідченого спеціаліста) та консультування викладачів, які мають практичний досвід роботи з різними категоріями молоді. Клієнтам повідомляють, хто із спеціалістів чи студентів буде проводити консультування, а вони вибирають з ким із них працювати. Проблеми, з якими працюють обидві категорії консультантів, становлять доволі широкий спектр: сімейні та особистісні проблеми, адаптація до нових умов навчання (проживання), проблема вибору роботи, прийняття рішень, різні види залежностей, проблеми, пов’язані з харчуванням тощо. Серед психологічних проблем найбільш часто зустрічається гнів, паніка та тривожність; конфлікти; депресія; самотність, різноманітні фобії, а також алкогольна та наркотична залежність.

Діяльність консультаційного центру[8] Морганівського університету спрямована на збереження психологічного здоров’я студентів шляхом надання різноманітних психологічних та консультаційних послуг. Робота ведеться як індивідуальна, так і групова, а також надаються психіатричні консультації.

Студентська соціальна служба (Student Social Services) активно діє практично у кожному університеті Сполучених Штатів, але не в усіх навчальних закладах зберігається стандартна структура цієї служби. Зазвичай вона представлена в університеті кількома фахівцями, кожен з яких надає певний вид послуг та працює відносно відособлено від інших професіоналів, що може призвести до неузгодженості їх дій, зокрема, та впливати на ефективність роботи служби загалом. Приміром, студент звертається до психолога через те, що не відчуває ніякої професійної реалізації та не впевнений, чим хоче займатися в житті. Психолог проводить кілька консультацій, а можливо й працює з клієнтом протягом досить тривалого часу, але чомусь методики виявляються неефективними, а клієнт і далі перебуває у стані фрустрації. Хоча цілком можливо, що в такому випадку краще було б провести первинне оцінювання, після чого порадити студентові звернутися до центру кар’єри і працевлаштування (Career Center), де професійні « рекрутери » проведуть співбесіду та серію тестів і одразу ж порадять, в якій сфері студент зможе розвивати свій потенціал.

В той же час в Університеті Аляски студентська служба є не типовою для США, хоча вона й представлена мережею відносно автономних агенцій на території університету, але вони інформують одна одну про свої послуги та заходи, перенаправляють клієнтів до потрібної служби та організовують конференції з обговорення практики роботи із залученням представників усіх цих агенцій та фахівців з інших університетів.

Слід зазначити, що психологічні консультації в студентських соціальних службах надаються не тільки студентам, але й випускникам університетів, а консультування працівників та викладацького штату здійснюється поза часом, який відведений на студентські сесії.

Загалом, для успішної організації психологічного супроводу навчально-виховного процесу через створення психологічних служб відповідно до проекту Концепції [9]слід врахувати наступне:

1. Вищі освітні заклади в Україні активно долучаються до Болонського процесу, тому при організації нових вузівських структур слід опиратися не тільки на кращий досвід європейських університетів щодо надання соціальної/психологічної підтримки студентській молоді, але й на інноваційні форми підготовки майбутніх спеціалістів для роботи у соціальній сфері[10].
2. Проведений аналіз показує, що важливою складовою успішності роботи майбутніх психологічних служб має стати:
   • готовність викладачів працювати консультантами та супервізорами;
   • наявність достатньої фінансової бази конкретного вищого навчального закладу;
   • підтримка місцевих громадських організацій (у нашому випадку – студентських профспілок, студентського самоврядування, різноманітних студентських клубів).
   • ініціатива самих студентів щодо напрямків роботи та різновидів консультацій й психологічних послуг;
3. Концепція розвитку психологічної служби освіти України на період до 2012 року орієнтована на посилення ролі й значимості психологічної складової освітнього процесу, тому особливе місце слід відводити кафедрам, які займаються підготовкою майбутніх психологів, соціальних педагогів, соціальних працівників тощо.
4. Профільні кафедри спроможні формувати необхідні психолого-педагогічні умови для повноцінної реалізації особистісного, інтелектуального і фізичного потенціалу студентів на основі сучасних досягнень психологічної й соціальної науки та впливати на психологічну культуру не тільки студентів, але й всіх учасників навчально-виховного процесу системи вищої освіти в Україні.
5. Для підвищення фахового рівня студентів вищих навчальних закладів зі спеціальностей «Практична психологія» і «Соціальна робота» у Положенні про психологічні служби у ВНЗ слід ввести норму про надання права студентам працювати у якості консультантів, але з урахуванням рівня успішності в процесі навчання.
6. Реалізація практичних заходів, спрямованих на розбудову психологічної служби може бути ефективною за умови залучення до спільної роботи фахівців (соціальних працівників, психологів та соціальних педагогів) та студентів профільних спеціальностей за підтримки викладацького складу.
7. Розробка інноваційних форм і методів роботи спеціалістів щодо подолання негативних явищ у молодіжному середовищі потребує серйозної роботи з формування здорового способу життя та впровадження навчальних програм у освітніх закладах.
8. Перш ніж приступити до розробки та впровадження інноваційних моделей діяльності психологічної служби та психолого-медико-педагогічних консультацій необхідно провести моніторинг діяльності діючих психологічних й студентських соціальних служб та інших студентських клубів, які виконують схожі завдання і тільки після цього розпочати формування відповідної нормативно-правової бази психологічної служби в системі вищої освіти. Адже може виявитися, що немає потреби у створенні нової вузівської структури, а є потреба у розширенні або посиленні вже тієї, що працює і надає необхідні послуги.
9. Для забезпечення якості і доступності психологічних і соціальних послуг слід створити координаційну раду, представлену різними вузівськими структурами/організаціями, які надають різнобічну допомогу студентам. Крім цього, залучення студентських організацій допоможе сформувати систему дій, спрямованих на контроль якості цих послуг.

[2] Джерело: Наказ МОН № 127 від 03.05.99 «Про затвердження Положення про психологічну службу системи освіти України» з доповненнями (відповідно до Наказу МОН від 07.06.2001 р. № 439)

[3]Джерело: Л.В. Косарова / Роль служби психологічної підтримки в гуманізації освіти (з досвіду роботи практичного психолога ВНТУ)

[4] Джерело: Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи МОН та АПН України: проект «КОНЦЕПЦІЯ розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2012 року»

[5]Джерело: www.kuleuven.ac.be

[6] Джерело: http://www.nd.edu, University of Notre Dame

[7] Джерело: http://www.cam.ac.uk

[8] Джерело: http://www.morgan.edu

[9]Джерело: Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи МОН та АПН України: проект «КОНЦЕПЦІЯ розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2012 року».

[10] Романова Н.Ф. Інноваційні форми підготовки майбутніх спеціалістів соціальної сфери у вищій школі // «Соціальна робота в Україні: теорія і практика», № 2, 2007. – С. 42-48

Інформація, Центр теорії та методології здорового способу життя Наталія Романова, особливості, перспективи, психологічні служби, система освіти