На сьогодні, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, аж 25% людей у всьому світі потребують допомоги спеціалістів у вирішенні проблем, пов’язаних з незадовільним станом власного психічного здоров’я, але у більшості країн є великий дефіцит необхідних психологічних служб.

Але, в першу чергу, від людини залежить бути їй здоровою чи ні, тобто вона сама повинна потурбуватися про збереження свого здоров’я, сповідуючи спосіб життя, який би забезпечив його збереження.

Як правило, особистий спосіб життя людини включає ставлення до здоров’я, сформовані навички для досягнення благополуччя, адаптацію до середовища, яке мінливе та швидко змінюється. Вибір ставлення до здоров’я – це особисте рішення, що безпосередньо впливає на здоров’я людини. Властивості особистості, навички, якими володіє людина – найважливіший чинник здоров’я. Відповідно, саме розуміння здоров’я дає можливість визначитися кожній людині яким чином його слід зберегти.

Які загрози своєму здоров’ю визначає сучасна молодь як найбільш актуальні?

За даними соціологічного дослідження Державного інституту сімейної та молодіжної політики «Ставлення молоді України до здорового способу життя» (2010 р.), саме психологічна напруга разом з негативним станом екології входить до числа найбільших загроз для здоров’я людини.

Так, на думку молоді 14–18 років негативний вплив на стан її здоров’я мають стан навколишнього середовища (69%), шкідливі звички (32,8%) та психологічна напруга (24,5%).

Думка молоді віком 18–24 років дещо різниться: стан навколишнього середовища (64,8%), психологічна напруга (31,4%) та неправильне харчування (31,2%).

А для молоді віком 25–35 років великими загрозами для здоров’я є стан навколишнього середовища (66,8%); психологічна напруга (33,7%) та шкідливі звички (29,4%).

Отже, бажаємо усім здоров’я: жити довго – «наповнити життя роками»; бути здоровим якомога довше – «наповнити роки життям»; розвивати впродовж життя свій потенціал – «наповнити життя повноцінним життям»!

Від ДІРСМ участь у заході взяла головний спеціаліст Центру здорового способу життя Узніченко В.О., котра виступила з наукової доповіддю на тему «Деякі аспекти державної політики управління соціальними службами в Україні».

Основною метою засідання було обговорення та надання пропозицій стосовно розробки й впровадження єдиної інформаційно-просвітницької програми дій з формування й пропаганди ЗСЖ дітей та молоді; координації взаємодії державних органів із громадськими організаціями щодо планування інформаційно-просвітницьких кампаній, спрямованих на формування й пропаганду ЗСЖ; обговорення стратегій галузевої програми щодо пропаганди й формування ЗСЖ серед дітей та молоді; планування роботи з напрямку ЗСЖ та профілактики негативних явищ серед дітей та молоді у 2010 році, як одного з пріоритетів Міністерства.

Від ДІРСМ участь у заході взяла керівник Центру здорового способу життя Романова Н.Ф.

На засіданні було презентовано та погоджено проект Інформаційно-просвітницької стратегії з питань формування толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих дітей, розробленого Держсоцслужбою за підтримки Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.

Від ДІРСМ участь у заході взяла керівник Центру здорового способу життя Романова Н.Ф.

У ході засідання було вислухано думки з даної тематики видатних діячів різних галузей та презентацію доповіді по Україні Джіма Мардоха  «Боротьба з жорстоким поводженням і безкарністю та ефективне розслідування жорстокого поводження».

Від ДІРСМ участь у заході взяла керівник Центру здорового способу життя Романова Н.Ф.

Метою даного положення є розширення можливостей Державного підприємства «Міжнародного дитячого центру «Артек» щодо підвищення загального рівня організації оздоровлення й відпочинку, надання різносторонньої додаткової освіти, побудованої на новітніх технологіях та розширення можливостей для всебічного, гармонійного розвитку особистості дитини.

Від ДІРСМ участь у заході взяла керівник Центру здорового способу життя Романова Н.Ф., та волонтери молодіжної студії «Молодь обирає здоров’я».

Участь у даному заході та обговоренні брали співробітники Центру ФЗСЖ ДІРСМ.

Акція відбувалась протягом всього недільного дня. Під час неї можна було отримати консультації з формування здорового способу життя, вирішення екологічних проблем, нехімічної залежності, поміряти тиск та отримати консультацію лікаря, відвідати майстер-класи з латиноамериканських танців, айкідо, ліпки та виготовлення іграшок, сходити на виставу лялькового театру, взяти участь в ігротеках та квесті, або просто весело провести час на свіжому повітрі у гарний весняний день. Спеціалісти Центру (Романова Наталія, Узніченко Віра, Дідик Катерина) консультували з тематики здорового харчування дітей, правильного режиму дня для школярів; розповідали про те, скільки часу дитині можна займатись фізичними та розумовими вправами в день; пояснювали, що таке тренінги, чи є вікові обмеження для участі в тренінгу; чи є зв’язок між успішністю дитини в школі і її фізичним та психічним станом. Відвідувачі акції цікавились питанням збереження сім’ї; як виховувати дітей, якщо між ними велика вікова різниця, як правильно формувати стосунки в сім’ї, де є не рідні діти тощо.

А тренери і волонтери Молодіжної Студії (Шаповал Аліна, Чепорнюк Наталія, Ковальчук Олег, Ковалевський Влад) в цей час проводили ігротеки для всіх бажаючих!

Жителі та гості села Хотів, Студійці та експерти нашого Центру чудово провели час, набрались нового досвіду. На цьому не закінчуємо нашу співпрацю, і сподіваємось на найближчу зустріч!

]]> http://www.dipsm.org.ua/all/4745/feed 0 http://www.dipsm.org.ua/all/4685 http://www.dipsm.org.ua/all/4685#comments Thu, 01 Apr 2010 08:32:38 +0000 Мирослав Чайковський http://www.dipsm.org.ua/?p=4685 31 березня в приміщенні Державного інституту розвитку сім’ї та молоді відбувся круглий стіл, присвячений обговоренню питань, що пов’язані з вибором способу життя соціально-активної молоді та діяльності громадських організацій, спрямованих на формування здорового способу життя.

В ході роботи були висвітлені питання щодо стану здоров’я дітей та молоді у м. Києві, діяльності державних закладів та громадських організацій, пов’язаних з пропагування здоров’я та здорового способу життя. Свою точку зору висловили спеціалісти та фахівці, які займаються відповідною проблематикою, зокрема Ярий В.В., головний лікар Київської міської наркологічної лікарні «Соціотерапія», Стойка О.О., головний лікар Київського міського центру здоров’я, спеціалісти Центру здорового способу життя Державного інституту розвитку сім’ї та молоді  та представники різних громадських організацій.

Так, за словами організатора заходу, керівника Центру здорового способу життя ДІРСМ Романової Н.Ф.: «Останнім часом спостерігається зростання кількості негативних явищ, що мають місце у молодіжному середовищі. Мова йде про збільшення кількості молоді, яка долучається до тютюнопаління, вживає алкоголь, наркотики тощо. Така поведінка негативно впливає на змістовне проведення дозвілля та вільного часу. За останніми соціологічними дослідженнями Державного інституту розвитку сім’ї та молоді (2009 р.) переважна більшість молодих людей віддає перевагу пасивному, а не активному відпочинку. Більше 71 % молодих людей хочуть проводити вільний час нічого не роблячи; 69,9 % опитаних віддають переваги перегляду телевізійних передач, а 64,6 % – відвідуванням Internet-сайтів. Доволі багато молоді у вільний час відвідує чи має бажання відвідувати кафе та бари (53,5%), нічні клуби й дискотеки (52,7%).

«Крім того – продовжила вона – всі ці чинники негативно впливають на загальний стан здоров’я, потребують впровадження політики щодо збереження здоров’я та активного залучення молоді до прийняття відповідних державних рішень. Особлива роль у цьому процесі відводиться місцевим громадам та громадським організаціям, що долучаються до реалізації програм, пов’язаних з формуванням здорового способу життя».

На початок 2010 року Міністерством юстиції України було зареєстровано 173 всеукраїнських молодіжних й 18 дитячих громадських організацій, а також 19 всеукраїнських спілок молодіжних та дитячих громадських організацій. Головна місія їхньої роботи – розвиток громадської активності дітей та молоді, забезпечення співпраці між органами державної влади й органів місцевого самоврядування з молодіжними й дитячими громадськими організаціями. У значної кількості цих організацій одним із напрямків роботи визначено збереження здоров’я та формування здорового способу життя серед дітей та молоді.Така діяльність є необхідною, оскільки допомагає диктувати «сучасну моду» на здоров’я та здоровий спосіб життя. На час, коли проводяться заходи до Всесвітнього дня здоров’я дуже важливо аби ці організації провели змістовні заходи та акції».

Примітка: Всесвітній день здоров’я у 2010 році присвячений глобальному руху за більш здорові міста під гаслом: «1000 міст, 1000 життів». За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я швидкі темпи урбанізації населення створюють численні проблеми для здоров’я кожної людини, оскільки пов’язані з якістю питної води, нездоровим харчуванням, незадовільним станом навколишнього середовища, ризикованою поведінкою та сприяють поширенню негативних явищ та хвороб.

]]> http://www.dipsm.org.ua/all/4685/feed 1 http://www.dipsm.org.ua/all/4658 http://www.dipsm.org.ua/all/4658#comments Mon, 22 Mar 2010 09:03:37 +0000 Мирослав Чайковський http://www.dipsm.org.ua/?p=4658 Центр здорового способу життя Державного  інституту розвитку сім’ї  та молоді проводить Круглий стіл на тему “Чи  є сповідування здорового способу життя необхідною умовою членства в громадській організацї?”, який присвячений Всесвітньому Дню здоров’я.

Від ДІРСМ участь у роботі конференції взяла керівник Центру здорового способу життя Н. Ф. Романова, котра виступила з доповіддю на тему „Ціннісні орієнтації студентської молоді”. За її словами ціннісні орієнтації молоді характерні наступними тенденцями:

- сучасна молодь віддає перевагу пасивному, а не активному відпочинку.

- серед активних форм відпочинку найбільш рейтинговим є фізкультурно-оздоровчі заняття.

- тільки третина опитаних готова займатися художньою творчістю, брати участь в аматорських заняттях, у художній самодіяльності тощо.

- більше 15% опитаних знаходяться в процесі пошуку та формування власних ціннісних орієнтацій.

- хоча можливість саморозвитку цікавить переважну більшість опитаних, діяльність, яка пов’язана з доброчинністю, волонтерство поки що не є популярною серед студентської молоді.

- цінність політичної активності також є не вельми високою, але моральні підвалини, що регулюють особисте та сімейне життя продовжують залишатися найважливішими.

В підсумку, зазначила вона: „Повернення студентської молоді від  пасивного до активного відпочинку може суттєво вплинути на стан її духовного  розвитку, сформувати нові ціннісні орієнтири, які стануть необхідним підґрунтям для розвитку здорової та успішної особистості у майбутньому. Також особливої уваги потребує впровадження національної Концепції формування здорового способу життя серед дітей та молоді та відповідної державної програми”.

Експертом на кіноклубі виступила доцент кафедри гігієни харчування Національного медичного університету ім. Богомольця – Кузьмінська Олена Володимирівна. Завдяки якій ми дізнались більш детальну інформацію про шкідливість впливу їжі фастфуд на організм людини, та ще багато інших цікавинок про здорове харчування.

Підвівши підсумки, зрозуміли, що говорити про харчування можна до ранку, а питання будуть все виникати і виникати. Тому дуже сподіваємось на найближчу зустріч з Пані Кузьмінською.

Древні мудреці в Аюр-Веді сказали: “Людина складається з того, що вона думає і зтого, що вона їсть“. Не забувайте про це

Всім дякуємо. До скорої зустрічі!!!!

джерело: mzz.com.ua

При Центрі працює:

а) молодіжна волонтерська студія «Молодь обирає здоров’я» як експериментальна наукова школа для молодих науковців та студентів, які займаються науково-практичною роботою у соціальній сфері;

б) ресурсний центр, який безкоштовно поширює необхідну літературу серед структурних підрозділів Мінсім’ямолодьспорту, освітніх закладів, громадських організацій, надає консультації, проводить методичні семінари, круглі столи, майстер-класи тощо;

в) Інтернет-сайт (mzz.com.ua) у форматі популяризації діяльності Центру з питань створення волонтерських студій «Молодь обирає здоров’я» в освітніх закладах; організації та проведення тренінгової роботи з формування здорового способу життя та надання різнопланової інформації щодо його популяризації серед дітей та молоді.

Протягом 2009 року інтернет-сайт Центру здорового способу життя (mzz.com.ua) відвідало 8400 читачів, котрі проглянули 18048 сторінок. Слід відзначити надзвичайно широку географію читачів сайту, а саме: Україна, Росія, Білорусія, Німеччина, Польща, Великобританія, США, Угорщина, Чилі, Китай, Чехія, Данія, Італія, Японія, Молдова, Голландія, Португалія, Румунія, Сенегал, Туреччина.

Досить плідною була співпраця Центру здорового способу життя з інтернет-представництвом ДІРСМ (dipsm.org.ua), котрий відвідало 61200 читачів (проглянули 199032 сторінок) з більш як 55 країн світу.

Центром реалізується кілька наукових проектів:

1. «Молодіжні тренінгові студії з формування здорового способу життя».

Метою цього проекту є підготовка волонтерів з числа студентської молоді, розробка відповідних тренінгових занять й проведення їхньої апробації на базі освітніх закладів та молодіжних громадських організацій. Відпрацьовані методики безкоштовно розповсюджуються серед волонтерів та лідерів громадських організацій, серед лідерів студентського самоврядування та спеціалістів, які працюють з дітьми та молоддю.

Загальна кількість волонтерів, які працюють у студії від 20 до 30 осіб щорічно; спеціалістами за 4 роки підготовлено 97 тренерів з формування здорового способу життя з числа студентської молоді; розроблено тренінгові програми та навчальні модулі, які увійшли в наукову збірку «Інноваційні форми та методи роботи з формування здорового способу життя у молодіжному середовищі» та науково-методичну збірку «Тютюнопаління: стратегія подолання залежності». Науковцями Центру також розроблено Типове Положення про діяльність Молодіжної волонтерської студії в освітніх закладах та визначено механізми його запровадження.

Протягом звітного періоду (2009 року) членами «Молодіжної тренінгової студії з формування здорового способу життя» безкоштовно було проведено 33 тренінгові заняття для учнів середньої та старшої школи, учнів професійно-технічних закладів, коледжів, вищих навчальних закладів, інтернатного закладу № 21 та двох дитячих притулків з тематики формування здорового способу життя, здорового харчування, профілактики тютюнопаління, наркоманії, протидії ВІЛ-інфекції тощо. Загалом ці заняття відвідало близько 300 дітей та молоді. У літній період членами Студії проводилися тренінгова діяльність для молодіжних громадських організацій (у Львівській та Закарпатській областях).

2. Іншим проектом Центру є «Інтерактивний дискусійний кіноклуб».

До його проведення крім членів Студії та волонтерів залучаються експерти, молоді політики, журналісти, посадовці, представники громадських організацій для обговорення проблемних питань, які пов’язані з тематикою формування здорового способу життя.

Протягом року науковці Центру долучалися до розробки різних науково-методичних посібників, серед яких методичний посібник «Соціально-психологічна робота з ВІЛ-позитивними дітьми та їх сім’ями: процес розкриття ВІЛ-статусу дитині» спільно з «Всеукраїнською мережею людей, які живуть з ВІЛ/СНІД»; підготовлено 5 наукових статей з питань діяльності студентських соціальних служб, волонтерства та пропагування здорового способу життя.

Науковці Центру долучалися до проведення Всеукраїнської наради для начальників управлінь з питань сім’ї, молоді та спорту, де проводили інтерактивні заняття з формування здорового способу життя.

Центром протягом року було проведено три прес-конференції, 11 семінарів, два майстер-класи, спільно з міським Центром здоров’я та Центром студентських соціальних служб Київської міської соціальної служби здійснено сертифікатну навчальну програму з питань профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі та підготовлено 14 тренерів.

Джерело: mzz.com.ua

1. „Формування здорового способу життя в молодіжному середовищі ”
Мета: ознайомити учасників з поняттями «що таке здоров’я», «здоровий спосіб життя», «складові здоров’я»; сформувати відповідальне ставлення до власного здоров’я; активізувати внутрішній потенціал для протистояння негативним звичкам, визначити, які кроки потрібно робити для того аби залишатися здоровим та успішним.
2. „Раціональне харчування, як важлива складова здорового способу життя»
Мета: ознайомити учасників тренінгу з інформацією про корисне для здоров’я харчування; з наслідками нездорового харчування; визначити, яка кількість жирів, білків та вуглеводів потрібна організму для його нормального функціонування; сформувати навички раціонального та корисного харчування; пояснити взаємозв’язок між здоровим харчуванням та здоровим способом життя.

3. „Репродуктивне здоров’я та культура статевих стосунків”
Мета: Обговорити з учасникам тренінгу питань, які стосуються міжособистісних стосунків, понять «любов», «кохання» та «дружба», наслідків ризикованої сексуальної поведінки, культури статевих відносин, безпечного сексу та засобів контрацепції. Сформувати навички безпечної поведінки та свідомого ставлення до збереження репродуктивного здоров’я.

4. „Профілактика тютюнопаління в дитячому та молодіжному середовищі”
Мета: ознайомити учасників з впливом тютюнопаління на організм людини та його наслідками для здоров’я, з ризиками активного та пасивного паління, надати інформацію про хімічний склад сигарет, розкрити міфи про нікотин, сформувати навички життя без паління, надати технології щодо того як можна кинути палити.

5. „Профілактика ВІЛ/СНІДу та інфекцій що передаються статевим шляхом”
Мета: ознайомити учасників з основними поняттями, які пов’язані з протидією поширення ВІЛ/СНІДу в Україні та інфекцій, що передаються статевим шляхом; пояснити можливі ризики інфікування та основні шляхи їх попередження; сформувати свідоме ставлення до поведінки та способу життя.
6. „Психічне здоров’я, як важлива складова здорової особистості”
Мета: ознайомити учасників з поняттям психічного здоров’я, з його впливом на загальний стан людини, сприяти усвідомленню цінності збереження психічного здоров’я, важливості займатися духовним розвитком та слідкувати за собою та своїм здоров’ям.

7. „Технологія проведення тренінгів з формування здорового способу життя ”
Мета: надати учасникам знання щодо принципів, форм, методів та основних технік проведення тренінгу, розказати про особливості й специфіку тематики, сформувати тренерські навички.

8. „Профілактика наркозалежності”
Мета: ознайомити учасників з наслідками вживання наркотичних речовин та профілактики наркотичної залежності серед молоді різних вікових категорій.

Тренінги «Репродуктивне здоров’я та культура статевих стосунків» та «Профілактика ВІЛ/СНІДу та інфекцій, що передаються статевим шляхом» крім української проводяться також і англійською мовою.

Заняття адаптовані для аудиторії різного віку (для дітей, школярів та молоді), а також за різною кількістю інформації та за часом проведення (один урок, одну пару, дві пари, одноденні та дводенні).

Контактна інформація:
Координатор програм Молодіжної Студії – Дідик Катерина
+38 (096) 306 31 37
kate.didyk@gmail.com
ICQ: 362174908

Аби кількість ВІЛ-інфікованих зменшувалась, потрібно пояснювати та інформувати населення про всі ризики та небезпеки, пов’язані з цією хворобою. Адже ще древні говорили, що «хто володіє знаннями, той володіє світом».

З початку епідемії і до сьогоднішніх днів від СНІДу померло приблизно 23 мільйони людей, і в їхню пам’ять кожну третю неділю травня проводиться День пам’яті людей, які померли від СНІДу.

В цьому році цей День проводиться 17 травня. В деяких містах України відбудуться масштабні акції, для того щоб люди пам’ятали і знали, що ця біда може торкнутися кожного, незалежно від місця проживання, статусу чи статку.

Центр здорового способу життя та Молодіжна Студія «Молодь обирає здоров’я» пропонує різнобічну інформацію, пов’язану з профілактикою ВІЛ/СНІД, та запрошує всіх, хто хоче набути не тільки знань, але й навичок з цього питання приєднатися до наших тренінгів у якості учасників.

джерело: Центр теорії та методології здорового способу життя (ДІРСМ)

Про це рішення уряду повідомив сьогодні журналістам перший заступник міністра економіки Сергій Романюк, передає РБК-Україна.

“Отже будь-яка наявність ГМО в продукті обов’язково має позначатися на етикетках будь-якого вітчизняного продовольчого товару. Виробники будуть зобов’язані на етикетках відзначати, чи є в продукті ГМО і процентне співвідношення”, – зазначив він.

За його словами, ухвала набуває чинності з моменту її підписання. Він повідомив, що вартість дослідження на визначення наявності ГМО розраховуватиметься Держкомстандартом і узгоджуватиметься з Мінекономіки.

джерело: ICTV

]]> http://www.dipsm.org.ua/all/3036/feed 0 http://www.dipsm.org.ua/all/2553 http://www.dipsm.org.ua/all/2553#comments Tue, 31 Mar 2009 11:51:33 +0000 Мирослав Чайковський http://www.dipsm.org.ua/?p=2553 Н. РОМАНОВА, керівник центру здорового способу життя ДІРСМ

Сучасна практична медицина формує уявлення пересічного громадянина про стан його здоров’я досить традиційно: якщо під час медичного обстеження ніякого захворювання не виявлено, то людина вважається здоровою. Але відсутність симптомів хвороби ще не означає, що у неї добре здоров’я. За даними Європейського звіту про стан здоров’я людей „Громадські дії щодо охорони здоров’я задля більш здорових дітей та населення” (2005 р.) серед головних факторів ризику, які провокують смертельні випадки в Україні, перше місце посідає підвищений тиск крові (16,6% від загальної смертності), друге – підвищений рівень холестерину (14,4%), паління на третьому місці (12,8%), за ним слідує вживання алкоголю (12,3%), надмірна вага (9%), замале вживання овочів та фруктів (8%), а замикає цей сумний ряд мала фізична активність (5,6%).

Наступна сумна статистика цього дослідження: 80% чоловіків та 50% жінок починають палити до 18 років. При цьому приблизно 25% тих, хто палить регулярно, піддаються ризику померти передчасно саме від зловживання палінням. Цікава інформація для батьків: 40% українських школярів вживають алкоголь або слабоалкогольні напої і це попри те, що безпечної дози щодо вживання алкоголю для дітей та підлітків не існує. Загалом, граничний обсяг вживання алкоголю на особу в рік – 8 літрів, вживання ж більшої кількості призводить до деградації особистості. За науковими дослідженнями в Україні цей показник сягає 12 літрів, що суттєво перевищує межу допустимої норми. Наразі лише 10% чоловіків та 21% жінок старших за 18 років ведуть в Україні повністю тверезий спосіб життя.

На жаль, подібна інформація не є предметом обговорення на засіданнях Кабінету Міністрів чи Верховної Ради України, відповідних міністерств та громадських організацій, які б мали активно впливати на просування в українському суспільстві ідеології формування здорового способу життя, як важливої складової покращення здоров’я населення та відмову від різних залежностей, які руйнують не тільки здоров’я, але й психічний стан людини.

http://www.mzz.com.ua/news.php

На першому занятті обговорювалась такі цікаві теми, як „кохання”; „сексуальні стосунки”; дружба між чоловіком та жінкою, чоловіча дружба, жіноча дружба. Ця тематика привернула увагу слухачів. Тренери почули дуже багато, усвідомлених та дорослих думок, проте і студенти дізнались багато нового і корисного в повсякденному житті.

На другому занятті тренери звернули увагу на такі теми як „безпечна і небезпечна сексуальна поведінка”, „інфекції хвороби та хвороби, що передаються статевим шляхом”, „небажана вагітність”, „контрацептиви”. Студентів дуже зацікавила тема ВІЛ/СНІДу, на якій тренерам довелось зупинитись детальніше. Останнє заняття сподобалось учасникам тренінгу завдяки актуальності тематики, всі із задоволенням приймали участь в дискусіях та вправах.

Студенти виявили бажання продовжити співпрацю, подякували за корисні заняття, ми дякуємо за віддачу та активну участь в наших тренінгах.

До наступних зустрічей!

Джерело: Молодь за здоров’я

Н. Ф. Романова

Постановка проблеми. Потреба реформування системи вищої освіти в Україні не викликала сумніву у фахівців з часу набуття незалежності, і 1994 р. основні напрями реформи були визначені Державною національною програмою “Освіта” (Україна ХХ1 століття)1. Але в ході її реалізації виявилося, що не всі пріоритети, визначені згаданою програмою, втілюються належним чином. Зокрема у вищих навчальних закладах країни на практиці найбільше уваги приділяється організаційним змінам, розширенню переліку навчальних предметів і осучасненню змісту їх викладання, спробам наближення освіти до вимог ринку праці.

Особливо сприяла зазначеним змінам комерціалізація вищої освіти, і там, де вони запроваджені з належною якістю, це відіграло позитивну роль. Одночасно виявилося, що концентрація уваги на організаційному та власне навчальному компоненті спричинила певне нехтування традиційним виховним аспектом. Тому у вітчизняних колах фахівців вищої школи наразі усе частіше дискутується питання, якою мірою рівень соціалізації сучасного випускника ВНЗ відповідає сьогоденними потребами українського суспільства, прийнятим соціальним нормам і правилам. Адже відомо, що вади соціалізації неодмінно, хоча й опосередковано, але справляють негативний вплив і на реалізацію основної функції ВНЗ – підготовку кваліфікованого спеціаліста.

Численні дискусії і дослідження останнього часу дають підстави припускати, що значна частина тих, хто сьогодні навчається у ВНЗ, виявляється не готовим до виконання соціальної ролі студента належним чином, а згодом, після закінчення ВНЗ, до виконання функцій спеціаліста, здатного до самостійного навчання протягом подальшого життя, підвищення власної конкурентоспроможності на ринку праці2.

Справедливість такого припущення ґрунтується не лише на свідченнях щодо існування суб’єктивного фактора недостатньої соціалізації значної частини студентської молоді – недоліків виховної роботи колективів багатьох ВНЗ країни. Його імовірність посилюється існуванням низки об’єктивних чинників, притаманних як суто вітчизняній системі вищої освіти, так і глобальним тенденціям світоглядних трансформацій сучасної молоді. Стосовно української вищої школи, передусім маються на увазі обмежені матеріально-технічні можливості більшості закладів, які змушують спрямовувати кошти, у тому числі й зароблені від комерційної діяльності, у першу чергу на збереження кваліфікованого професорсько-викладацького персоналу, залучення нових працівників, здатних підвищити конкурентоспроможність закладу. З тієї ж причини пріоритетними для керівництва ВНЗ стають витрати на підтримання і збагачення матеріально-технічної бази. За відсутності обов’язкових вимог і стандартів щодо соціальної роботи у студентському середовищі, законодавчо визначених штатних посад соціальних працівників у ВНЗ, дієвих механізмів відповідальності за стан виховної роботи, увага до цього аспекту студентського буття, природно, не є першочерговою. Відповідно повільно виправляється неналежний стан гуртожитків, бракує місць і умов для змістовного проведення вільного часу, дозвілля студентів найбільше відбувається некеровано й неорганізовано, інформування, надання знань і прищеплення навичок молоді із соціально-значущих питань не стає постійним системним процесом, соціальна допомога й соціально-психологічна підтримка тієї частини студентства, яка цього потребує, не відповідають ані дійсному обсягу проблеми, ані сучасним досягненням теорії і практики соціальної роботи. Вдалі приклади частини ВНЗ країни, де уже створені спеціальні студентські соціальні служби або запроваджена системна діяльність із соціалізації студентської молоді поки що являють собою скоріше винятки, ніж загальну закономірність.

Крім того, проблема соціалізації вітчизняного студентства загострена ще й тією обставиною, що зараз у ВНЗ приходить і навчається покоління, яке більшу частину свого свідомого життя розвивалося в умовах суспільної трансформації. Відповідно у цей час духовні орієнтири та морально-етичні норми багатьох сімей, де виховувалися діти – майбутні студенти, були піддані впливу нових факторів, внаслідок яких відбулися зміни у світоглядних цінностях і, відповідно, у реалізації виховної функції сім’ї. Так само негативні фактори трансформаційного періоду справили свій вплив і на якість реалізації виховної функції іншим суспільним інститутом – школою. Отже, побоювання фахівців щодо невідповідності рівня соціалізації значної частини студентства запитам суспільства, очевидно, небезпідставні.

Варто зауважити ще й те міркування, що проблема соціалізації вітчизняного студентства не може розглядатися у відриві від глобального феномену втрати соціального капіталу, відомого у суспільній науці як Великий Розрив3 (швидкі зміни у традиційних соціальних нормах, які відбулися у свідомості молоді більшості розвинутих країн, починаючи з середини 60-х років 20 ст.).

Викладене свідчить, по-перше, про актуальність дослідження дійсного стану проблеми соціалізації студентської молоді України, по-друге, наявного досвіду її розв’язання у тих ВНЗ, де традиції виховання не були втрачені за часи суспільної трансформації, а навпаки, збагачені й осучаснені відповідно до нових реалій.

Завдання дослідження. Оцінити значущість проблеми соціалізації українського студентства, визначити перспективні шляхи її розв’язання.

Дослідження проблеми. Одне з перших досліджень поширеності негативних соціальних явищ у студентському середовищі, здійснене 1991 р. у Дніпропетровському державному університеті, показало, що курили 89% студентів, регулярно вживали алкоголь – 78%, займалися спекуляцією (перепродажем товарів) – 73%, проституцією – 46%, захоплювалися порнопродукцією – 38%, вороже ставилися до людей інших національностей – 33%; вживали наркотики або токсичні речовини – 32%. Виявляли бажання жити тільки для себе 69% респондентів, розкутість в питаннях сексу – 60%, практикували крадіжки – 56%, вирішення конфліктів за допомогою сили – 44%, користувалися протекцією при вступі та подальшому навчанні – 46%4, С. 142-145.

Порівняння даних опитувань, здійснених 1979 р. та 1993 р. на базі Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту показало, що за цей період з 44% до 8% зменшився відсоток студентів, які відвідували театри, концерти, виставки. Натомість з 5% до 22% збільшився відсоток тих, хто у вільний час нічого не робили. 1993 р. лише 63% зазначали можливість брати активну участь у культурному житті ВНЗ як цінність студентських років, лише 4% вважали участь у громадській роботі важливим компонентом студентського життя5, С. 14, 16.

Ініційовані Міністерством освіти і науки України соціологічні дослідження упродовж 1992–1993 рр., проведені у 16 ВНЗ міст. Києва, Одеси, Дніпропетровська, Луганська та Львова, респондентами яких були 1388 студентів показали, що провідною мотивацією вступу до ВНЗ у 68% студентів було бажання отримати вищу освіту як таку, а тих, хто орієнтувався на конкретну спеціальність, було втричі менше. Відповідно 70% респондентів засвідчили своє недобросовісне ставлення до навчання, і лише 30% виявили впевненість в успішній реалізації своїх планів у майбутньому. Лише 3% респондентів виявили бажання займатися саморозвитком, а 50% зазначили важливою життєвою цінністю спілкування з друзями й бажання цікаво і весело провести студентські роки. Тільки 8% мали бажання працювати за обраною спеціальністю, відкрити власну справу, 16% визначили важливим оплату праці незалежно від її змісту і соціальної значущості6, С. 48.

Дещо оптимістичніші результати дають декотрі опитування пізніших років. Так, дослідження думок студентів технічних ВНЗ України 1997 р. показало, що хоча майже 66% вступили до інституту, орієнтуючись не на конкретний фах чи спеціальність, а лише керуючись бажанням отримати вищу освіту, проте відповідально ставляться до навчання вже майже 60% опитаних. Дещо менше, ніж раніше (40%) майбутніх фахівців вважають, що сенсом студентського життя є можливість вільно й весело проводити кращі роки свого життя. Але аналіз даних засвідчив, що чесність і скромність цінує лише третина респондентів, 30% найчастіше отримують знання щодо моральних цінностей з кіно-, теле- та відеофільмів, переважно американського виробництва, які далеко не завжди являють собою кращі зразки світового кіномистецтва7, С. 14.

Очевидно, було б неправильним й неконструктивним підходити до існуючих проблем соціалізації студентства з позицій звинувачення тих соціальних інститутів і середовищ, які справили свій вплив на формування ментальності майбутнього студента під час виховання у попередні роки (сім’я, школа, позасімейне та позашкільне середовище). Доцільніше взяти до уваги особливості сьогоденної ситуації у вищій школі, яка, як зазначають фахівці, потребує суттєвих змін8. Зокрема, по-перше, відбувається докорінна зміна парадигми освіти в цілому, в тому числі професійної підготовки майбутніх спеціалістів. По-друге, значно зростають навчальні навантаження, змінюється зміст професійної підготовки. Ті викладачі, чий світогляд формувався переважно під впливом радянської ідеології, відчувають вплив багатьох соціальних та професійних упереджень, гірше адаптуються до нових умов, хворобливо переживають зміну вимог до викладання. Змінилося й саме студентське середовище. Хоча студенти останніх років уже активніше ставляться до навчання, проте у своїй більшості виявляються однією із соціально незахищених категорій населення з огляду на розмір стипендій та матеріального стану сімей. Крім того і сподівання на майбутнє не дуже оптимістичні. Зокрема, за результатами досліджень Українського НДІ проблем молоді (нині – Державний інститут проблем сім’ї та молоді), ще 1995 р. виявилася негативна тенденція, коли сподівалися знайти роботу після закінчення навчання лише 21% студентів ВНЗ III та IV рівнів акредитації, 14% студентів ВНЗ I та II рівнів акредитації9. Отже наразі є актуальною потреба у спеціальній службі соціального спрямування, яка б опікувалася проблемами студентської молоді.

Але варто зазначити, що відповідних теоретичних розробок поки що бракує. У 90-ті роки 20 ст. процес формування концепцій соціалізації, соціального становлення особистості в Україні тільки розпочався. Відбувається критичний діалог парадигм класичного та некласичного підходів до вирішення цієї проблеми. Тим часом у ВНЗ проблема соціалізації студентів надзвичайно актуалізувалася, створюється розуміння необхідності комплексного підходу до її розв’язання, розуміння соціалізації студента як процесу засвоєння існуючих загальносуспільних та професійних норм, правил, цінностей і форм поведінки8, С. 27. Одночасно слід відзначити, що хоча дослідження з тематики соціалізації у світі охоплюють найрізноманітніші аспекти цього явища, накопичений великий масив емпіричних даних, створено кілька різних концепцій, але загальноприйнятої теорії соціалізації до цих пір не існує10, С. 52.Отже є сенс звернутися до практичного досвіду, накопиченого у вітчизняних ВНЗ, які приділяють належну увагу соціальній роботі у студентському середовищі.

Дискусія, яка відбулася в ході Міжнародної науково-практичної конференції, проведеної у вересні 1994 р. на базі Київського державного торгово-економічного університету, переконливо довела, що невід’ємним компонентом професійної підготовки сучасного студента є належний духовний розвиток, високий рівень морально-етичних цінностей, до найбільш значимих з яких належать: чесність, порядність, повага до людей, толерантність, комунікабельність, відповідальність, самокритичність тощо6, С. 216-217, і що одним з перспективних напрямів формування зазначених якостей є гуманізація навчання. Вирішення подібного завдання наразі потребує суттєвої перебудови усієї системи виховної роботи у ВНЗ.

Вдалим прикладом подібної роботи може слугувати досвід Вінницького державного технічного університету, де з 1990 р. була започаткована цілеспрямована діяльність щодо активізації гуманізації навчального процесу. Так, у лютому 1990 р. наказом ректора була створена кафедра історії і теорії культури, у вересні того ж року – культурно-художній центр університету, який мав стати головним координатором процесу гуманізації навчання у ВНЗ. До складу центру увійшли такі структурні підрозділ як кафедра історії і теорії культури, науково-методичний кабінет, художній музей, кімната психологічного розвантаження, музей історії університету, бібліотека, клуб, низка художніх лабораторій. Активне функціонування зазначених підрозділів, об’єднаних єдиною метою та ідеологією гуманізації справило значний вплив на університетське життя. Пізніше, враховуючи кон’юнктуру ринку праці, 1995 р. було створено факультет соціально-політичних і гуманітарних наук, у числі головних завдань якого було визначено налагодження міжкафедрального співробітництва щодо гуманізації та гуманітаризації освіти, формування професійної і внутрішньої культури майбутніх спеціалістів, сприяння успішній соціалізації студентів. Було запроваджено систему викладання предметів з орієнтацією на оволодіння студентами науковим мисленням, набуття ними уміння аналітичного та критичного ставлення до життєвих ситуацій, вироблення власної позиції позитивного ставлення до професійних і культурних цінностей.

Схожий шлях щодо гуманізації освіти реалізований Державним університетом “Львівська політехніка”, у структурі якого створений інститут гуманітарної освіти. Він об’єднав кафедри історії України, науки й техніки, філософії, соціології, політології та іноземних мов. Мета цього інституту – сприяти створенню умов для духовного та культурного розвитку студентської молоді як в навчальний, так і в позанавчальний час5, С. 20.

Можна навести ще численні приклади різних підходів і спроб гуманізації навчального процесу, запроваджених протягом 90-х років у багатьох ВНЗ країни, але зважаючи на обсяг статті варто лише підкреслити їх головні схожі риси: виховна робота переважно будується за традиційною структурою, коли запроваджуються постійні або періодичні заходи, розподілені у часі на позанавчальні та такі, що здійснюються під час навчального процесу, і ключова роль щодо реалізації заходів із соціалізації студентів відведена кураторам академічних груп. При цьому головними завданнями виховної роботи під час навчального процесу залишаються: формування професійних якостей та професійної культури майбутнього спеціаліста, виховання загальнолюдських позитивних якостей і рис характеру, загальної, естетичної, політичної культури під час лекцій, семінарських занять у процесі вивчення навчальних дисциплін. Робота у позанавчальний час переважно будується із студентським активом групи, спрямована значною мірою на виховання у членів активу навичок організаторської роботи у студентському колективі, на участь у громадських і культурних заходах групи, курсу, усього ВНЗ. Куратор (наставник) академічної групи бере участь у громадських і культурних заходах групи, готує ці заходи через вплив на актив групи, здійснює індивідуальну виховну роботу із окремими студентами, в тому числі найбільше з тими, які проживають у гуртожитках. При цьому кураторство не є основною роботою призначеної особи, він, природно, не є професійним соціальним працівником (як правило – це викладач), у більшості випадків він не отримує хоча б короткотермінову спеціальну підготовку. За цих умов значно зростає роль викладача як особистості з огляду на завдання виховної роботи під час навчального процесу. Адже крім викладання навчальної дисципліни, формування професійних навичок він повинен виховувати у студентів бажання до постійного самовдосконалення, духовного та культурного зростання. Особливо складною виявляється роль викладача, який є куратором академічної групи – окрім основних професійних завдань він має ще вирішувати завдання соціалізації студентів у позанавчальний час.

Інший шлях щодо соціалізації студентського середовища був обраний у 1999 р. у м. Києві, де була запроваджена програма “Студентська соціальна служба”, спочатку у Національному технічному університеті “КПІ”. Пізніше вона охопила 8 ВНЗ, згодом був створений Київський міський центр студентських соціальних служб. Характерними рисами такого підходу є наявність штатних працівників (як правило – три фахівці на заклад: соціальний педагог, соціальний психолог та керівник); власного приміщення і потрібної для роботи оргтехніки; уникнення дублювання функцій студентських профспілок та органів студентського самоврядування (служба діє у якості партнера цих органів, не підмінює їхню роботу); виконання специфічних функцій із організації психологічного, юридичного, медичного консультування, соціального супроводу процесу вирішення соціальних проблем своїх клієнтів, у тому числі студентських сімей, просвітницько-профілактичної роботи щодо ведення здорового способу життя у студентському середовищі, попередження торгівлі людьми, втягування студентів у секс-бізнес, координації зусиль внутрішньоінститутських і зовнішніх державних і громадських структур, якщо такі потрібно залучити до вирішення соціальних проблем студентів, моніторингу соціальних проблем у ВНЗ, підготовки волонтерів тощо. Аналіз діяльності студентських соціальних служб доводить перспективність такого шляху соціалізації студентського середовища11.

Висновки.

1. Реалії трансформаційного періоду розвитку українського суспільства справили значний вплив на систему вищої освіти, яка зазнала поряд з позитивними змінами й певного негативу, у тому числі послаблення своєї виховної функції. На тлі одночасних змін щодо деяких ментальних цінностей студентства, зниження рівня його соціальної захищеності актуальними виявилися питання поширення у частині студентського середовища поведінкових проявів і звичок, несумісних із виконанням завдань ВНЗ щодо підготовки не лише кваліфікованих спеціалістів у вузькопрофесійному сенсі, а й усебічно розвинутих, фізично й психічно міцних, духовно багатих членів суспільства. Тобто надзвичайно актуалізувалася проблема соціалізації значної частини студентів відповідно до норм і вимог, дотримання яких є неодмінною умовою подальшого розвитку українського соціуму.

2. Розуміючи цю проблему, держава докладає зусиль щодо реформування системи вищої освіти в країні, багато ВНЗ запроваджують власні програми гуманізації навчання, посилення виховної роботи. Але за умов обмеженості ресурсів і традиційних підходів до виховання завдання соціалізації студентів далеко не завжди вирішуються з належною ефективністю.

3. Одним з найбільш перспективних шляхів розв’язання проблеми соціалізації вітчизняного студентства може бути поширення у загальнодержавному масштабі напрацьованого протягом останніх п’яти років досвіду створення у ВНЗ спеціалізованих підрозділів – студентських соціальних служб, – які здатні професійно вирішувати відповідні завдання згідно з сучасними досягненнями теорії і практики соціальної роботи.

Бібліографічний опис статті:
РОМАНОВА Н. Ф. СОЦІАЛІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО СТУДЕНТСТВА: ОГЛЯД ПРОБЛЕМИ, ШЛЯХИ РОЗВ’ЯЗАННЯ // Український соціум. – 2004. – № 3 (5). – C.87-92

Цікавою є думка самих студентів щодо діяльності СтСС у їхніх закладах. Так, за даними дослідження „Становище студентської молоді України”, яке було проведене Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді на запитання „Чи є у Вашому навчальному закладі студентська соціальна служба” відповіді респондентів суттєво різняться. Серед тих, хто дав ствердні відповіді найвищий відсоток серед студентів віком 17–19 років, а найнижчий серед тих, кому 22 роки і більше, тобто саме студенти молодших курсів більше цікавляться діяльністю соціальних служб. Практично половина опитаних не мала інформації стосовно того, чи є СтСС у їхньому ВНЗ, що дає підстави говорити про недостатній рівень інформаційної роботи цих соціальних закладів. Також важливо зазначити, що найвищий рівень поінформованості щодо діяльності СтСС серед студентів північних (48%) та центральних (46%) областей України, а найнижчий в АР Криму, де 70% респондентів зазначили, що вони нічого не знають про роботу СтСС та у м. Києві, де відповідно таких 65% опитаних. Основні завдання СтСС охоплюють широкий спектр роботи у студентському середовищі. Мова йде про створення сприятливих умов для реалізації соціальних прав студентів; здійснення профілактичних заходів щодо попередження негативних явищ у студентському середовищі; формування здорового способу життя, підтримку та розвиток волонтерського руху; реалізацію програм соціального становлення та надання соціальної підтримки у межах національних та державних цільових програм, а також сприяння професійному становленню.

Відповідно до покладених завдань СтСС надають ряд індивідуальних та групових соціальних послуг психологічного, соціально-педагогічного, соціально-медичного, соціально-економічного та юридичного характеру. У разі необхідності (за особистим зверненням студентів, які опинилися у складних життєвих обставинах) спеціалісти СтСС здійснюють соціальний супровід та допомагають у вирішенні різних проблем, в тому числі й пов’язаних з навчанням чи проживанням у гуртожитку. Залучення студентів у якості волонтерів проводиться за багатьма напрямками роботи, що сприяє формуванню професійних навичок, пов’язаних з роботою у соціальній сфері. Вони також здійснюють розробку інформаційних матеріалів з різної проблемної тематики з метою профілактики негативних явищ та популяризації здорового способу життя.
Наприклад, для створення психологічного комфорту, збереження психологічного здоров’я у структурі Студентського братства Житомирського державного університету імені Івана Франка діє Студентська служба соціально-психологічної адаптації студентів молодших курсів. Адже, насамперед, студенти першого курсу, попадаючи у зовсім нові для них умови навчання і проживання відчувають психологічний дискомфорт та мають труднощі з прийняттям самостійних умов життя. Волонтери цієї СтСС – студенти спеціальностей «Психологія», «Практична психологія». Вони мають можливість долучатися до соціальних програм психологічного консультування та тренінгової роботи, що дає можливість уже в процесі навчання набувати необхідного професійного досвіду.

У складі СтСС працюють курси з підготовки тренерів за принципом «рівний-рівному» (9 різновидів модульних програм); кар’єр-центр, який опікується пошуком роботи у вільний від навчання час; телефон довіри, по якому студенти анонімно мають змогу висловити свої скарги, пропозиції, звернути увагу на проблеми у ВНЗ, які потребують вирішення. Загалом, при СтСС сформовано великий волонтерський загін, у складі якого понад 300 студентів. Наразі СтСС підписала договори про співпрацю із 19 навчальними закладами, різними соціальними агенціями та організаціями області,, що дозволяє активно сприяти активізації студентської діяльності, спрямованої не тільки на професійне становлення, але й на самореалізацію та цікаве дозвілля. Крім вищезазначеної служби ефективно працює ще одна студентська соціальна служба, створена на базі Житомирського економіко-гуманітарного інституту ВМУРЛ «Україна».

Слід також зазначити про шість студентських консультативних пунктів, які діють на базі професійно-технічного училища № 16 (м. Коростень); професійного ліцею № 32 (Андрушівський район); Рогачів-Волинського технікуму (Баранівський район); Коростишівського педагогічного коледжу (м. Коростишів); Малинського лісотехнікуму (м. Малин); Ярунського технікуму землевпорядкування (Новоград-Волинський район). Адже саме серед студентів цих закладів навчається багато студентів, які опинилися в складних життєвих обставинах або проживають у гуртожитках чи мають проблеми з адаптацією до умов навчання.
З метою надання консультаційної, психолого-педагогічної та юридичної допомоги студентам, профілактики негативних явищ щодо вживання наркотичних та психотропних речовин у Бердянському державному педагогічному університеті, Запорізькому юридичному інституті, Запорізькому державному медичному університеті, Запорізькій державній інженерній академії, Мелітопольському державному педагогічному університеті також працюють відповідні консультаційні пункти або студентські соціальні служби.

Спеціалісти СтСС широко використовують у роботі зі студентами соціальні технології, які опираються на практичний досвід, що допомагає поєднувати соціологічну теорію й практику соціальної роботи та забезпечити науково-обґрунтований вибір оптимальних засобів впливу суб’єктів управління (спеціалістів студентської соціальної служби) на об’єкт (студентську молодь).

Організація процесу надання соціальних послуг ґрунтується на тому, що студент може самостійно звернутися за допомогою до спеціалістів СтСС, серед яких соціальні працівники, соціальні педагоги, психологи, медики чи юристи. Особливість цієї роботи ґрунтується на мотивації самого студента успішно вирішити власну проблему, в процесі роботи приділяється особлива увага формування навичок та вмінь щодо вирішення проблем .

Загалом, на сучасному етапі СтСС залишається структурою, що виступає як рівноправний партнер для студентських профспілок, органів студентського самоврядування та студентських рад гуртожитків. Важливою складовою такої моделі є те, що за формами та напрямами роботи СтСС не дублює жодної з зазначених вище структур, а в питаннях організації та проведення соціального супроводу студентів доповнює діяльність цих студентських організацій.

Така модель СтСС є важливим аргументом для представників адміністрації, оскільки приєднання до Болонського процесу вимагає внесення значних змін в організацію не тільки професійного навчання студентів, але й створення належних соціальних умов, які тісно пов’язані з наданням соціальних послуг за місцем навчання й проживання.

джерело: Молодь за здоров’є

Романова Н.Ф. Семигіна Т.В., Левченко В.М.

Стаття представляє результати дослідження, проведеного Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді щодо оцінки нинішнього стану надання послуг потерпілим від насильства у сім’ї. Авторами надано низку практичних рекомендації щодо вдосконалення діючої системи послуг.

Paper presents results of the research conducted by the State Institute on Family and Youth Development regarding evaluation of the current situation with services for home violence victims. Authors propose a set of practical recommendation for improvement of these services.

Повна версія

Романова Н.Ф. Психологічні служби системи освіти в Україні: перспектива та особливості розвитку // «Соціальна робота в Україні: теорія і практика», № 3, 2008. – С. 94-102

Відповідно до проекту «Концепції розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2012 року»[1], у навчальних закладах різного рівня акредитації планується створення психологічних служб, які мають забезпечити умови індивідуального розвитку учнів та студентів, сприяти збереженню їхнього здоров’я, формувати у молоді готовність до самостійного життя після завершення навчання.

При цьому цільовий напрямок діяльності психологічної служби має залишатися єдиним для всіх навчальних закладів, а змінними – спектри завдань на різних рівнях функціонування цієї системи. Єдиною ланкою системи соціального і психологічного забезпечення на рівні навчального закладу визначено практичного психолога і соціального педагога. Тому зразу ж виникає питання щодо залучення до цієї роботи соціального працівника, без участі якого, на нашу думку, практично не можливо проводити професійне соціальне забезпечення, адже кожний із спеціалістів має відповідати за напрямок роботи в межах власної компетенції.

У цьому документі також зазначається, що метою створення психологічних служб має стати забезпечення доступності якісних послуг в сфері психології та соціальної роботи, спрямованих на «збереження і укріплення здоров’я, підвищення адаптивних можливостей, створення умов для повноцінного і гармонійного розвитку учнів та студентів». Ще одне із завдань для психологічних служб щодо посилення виховного компоненту системи освіти скоріше можна віднести до стратегії розвитку освітянської системи загалом, ніж окремо взятої психологічної служби, оскільки, на наш погляд, спеціалісти служби повинні займатися не вихованням молоді, а допомагати їй вирішувати конкретні психологічні та соціальні проблеми. Загалом, в площині практичної реалізації, дуже складно говорити про те, яким чином психологи та соціальні педагоги будуть в змозі надавати цю допомогу, оскільки окреслені завдання або не входять до їхньої компетенції, або потребують солідного штату фахівців.

Далі ще складніше, оскільки в цьому ж документі зазначено, що «сучасні тенденції розвитку освіти формують загальне спрямування діяльності психологічної служби, яка повинна сприяти вирішенню освітніх і виховних задач, професійної гнучкості молоді, формуванню готовності до особистісного, професійного, політичного вибору, формуванню соціальної компетентності як передумови ефективної соціалізації молоді». З цього випливає, що до компетенції психологічної служби входить не надання консультацій та соціальних послуг, а й проведення виховної роботи, яку на сьогодні виконують навчально-виховні вузівські структури. Саме вони відповідають за формування соціальної та професійної компетентності майбутніх спеціалістів протягом всього періоду навчання у ВНЗ.

Досить складно зрозуміти, чому процес розбудови психологічної служби системи освіти має відповідати «принципам плановості, цілісності, відповідності стану розвитку освіти і суспільства та перспективності», а не потребам самої молоді, яка навчається у навчальних закладах. Адже якщо мова йде про створення закладів, спрямованих на вирішення питань, пов’язаних зі станом здоров’я, рівнем адаптивності та професійної орієнтації, то принципи плановості є не зовсім доречними. Скоріше за все доречно говорити про гнучкість, можливість своєчасно реагувати на проблеми, які мають місце в конкретному навчальному закладі, з врахуванням не тільки специфіки навчання, але й можливості залучення до роботи відповідних кафедр та факультетів. Тільки за такої умови можна говорити про якість та ефективність цієї роботи.

На сьогодні є приклади, коли вже створені психологічні служби у вищих навчальних закладах[2] не користуються великою увагою з боку студентів, якщо вони також не долучаються до процесу діяльності у якості волонтерів. Маються на увазі студенти з профільних факультетів: майбутні психологи, соціальні працівники, соціальні педагоги, соціологи тощо. Важливе значення має той факт, що вищезазначене Положення про психологічну службу відповідає потребам дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів, але така нормативно-правова база є недостатньою для організації психологічних служб у вищій школі. Хоча є й позитивні приклади. У Вінницькому національному технічному університеті служба психологічної підтримки створена на підставі вищезазначеного документу і є структурним підрозділом Інституту гуманітарно-педагогічних проблем та виховання даного університету[3]. Основні функції цієї служби враховують специфіку закладу та особливості професійної ідентифікації, а серед основних функцій: психологічне забезпечення особисто-орієнтованого навчання студентської молоді, профілактика ризикованої поведінки, формування здорового способу життя та захист психічного здоров’я всіх учасників навчального процесу. Студентам, які звертаються за допомогою, надається консультативна допомога, проводяться психотерапевтичні заходи у виробленні адекватних форм поведінки, комунікативних умінь у різних життєвих, навчальних та професійних ситуаціях. На жаль, відсутня інформація стосовно рівня залучення до роботи у цій службі самих студентів і яким чином вони можуть впливати на якість надання психологічних послуг.

Також, на наш погляд, не зрозуміло з організацією психолого-медико-педагогічних консультацій для студентської молоді. Практика роботи студентських соціальних служб, які працюють у багатьох вищих навчальних закладах показала, що дуже складно організувати в одній службі якісне проведення одночасно медичних, психологічних та педагогічних консультацій, а також налагодити сам процес надання соціальних послуг без відповідних фахівців. Адже якщо в дошкільному закладі один спеціаліст (наприклад, соціальний педагог) ще може проводити відповідні консультації, то вже у середній школі це викликає сумнів (виходячи в першу чергу з вікових особливостей розвитку школярів).

Для реалізації цієї Концепції спеціалісти Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи МОН та АПН України передбачили відповідний План дій. На наш погляд, План дій має бути спрямованим на реалізацію Концепції таким чином, аби кінцевим результатом стало формування практичної моделі роботи психологічної служби. Тільки за такої умови всім учасникам організаційного процесу буде зрозуміло, що робити і з якою метою. Але наданий варіант можна розглядати скоріше як перший етап роботи, коли є потреба в розробці та затвердженні необхідних нормативних документів та у проведені навчальних семінарів й конференцій. В п. 4.3 цього документу мова йде про необхідність збільшення чисельності працівників психологічної служби, тільки чомусь тільки у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, хоча чисельність студентської молоді у ВНЗ III – IV рівня акредитації значно більша. Вважаємо, що було б логічніше розглядати ВНЗ всіх рівнів акредитації, виробивши необхідні принципи та підходи з врахуванням особливостей діяльності та наявних ресурсів (таблиця).

Розбудова психологічної служби у ВНЗ

На нашу думку для організації та управління діяльністю психологічними службами заходів, вказаних у цьому розділі дуже замало. Більше того, існує цілий ряд питань, які необхідно розглянути ще до початку створення психологічних служб в закладах вищої освіти. Мова йде про необхідність проведення моніторингу діяльності вже створених психологічних та студентських соціальних служб, які також надають психологічну допомогу студентській молоді. Аналіз діяльності цих закладів дасть можливість вивчити існуючий досвід роботи та визначити пріоритетні напрямки роботи, які дійсно необхідно розвивати для надання якісної психологічної та соціальної допомоги.

Другим важливим питанням залишається пошук оптимальної системи співпраці між вузівськими студентськими структурами (студентське самоврядування, різноманітні студентські клуби, студентські соціальні служби тощо) та новоствореною психологічною службою, а також визначення її місця та ролі у ВНЗ. Такий підхід допоможе уникнути дублювання в роботі та розширить можливості щодо широкого спектру різних соціальних та психологічних послуг.

Для прикладу: відповідно до Положення про студентське самоврядування у вищих навчальних закладах (наказ МОН № 166 від 03.04.2001 р)., мета і завдання органів студентського самоврядування спрямовані на захист прав студентів та гармонійний розвиток кожної особистості, на удосконалення навчально-виховного процесу, на зростання студентської соціальної активності тощо. Тобто вони практично ідентичні до мети й завдань психологічної служби у ВНЗ, описаної у проекті Концепції[4].

Також більшість основних завдань органів студентського самоврядування, а саме: забезпечення і захист прав та інтересів студентів; забезпечення інформаційно-молодіжної, правової, психологічної допомоги студентам; координація роботи з викладачами, наставниками академічних груп студентів та кафедрами, деканатами факультетів; пропаганда здорового способу життя, запобігання вживанню алкоголю, наркотиків, палінню вже збігається із завданнями студентської соціальної служби (якщо така функціонує у ВНЗ) і частково буде збігатися із завданнями новоствореної психологічної служби.

В той же час є позитивні моменти у роботі вузівських структур, які можна було б використати у роботі психологічної служби. Наприклад, діяльність студентських соціальних служб побудована на Концепції, у відповідності до якої вони діють не для студентів, а разом зі студентами. Саме такий підхід дає можливість залучати до роботи не тільки фахівців, але й самих студентів, які мають необхідний практичний досвід фахової, соціальної чи волонтерської роботи.

Якщо звернутися до досвіду роботи університетських соціальних служб за кордоном, то можна побачити, що їхня діяльність також формується відповідно до запитів самих студентів та опирається на міжнародні стандарти і етичний кодекс працівників соціальної сфери та психологів. Їхня допомога поширюється на студентів, викладачів, випускників та місцеву громаду. Для прикладу, студентська соціальна служба Бельгійського католицького університету (м. Лейвін[5]) надає цілий ряд послуг серед яких фінансова допомога студентам; консультаційні послуги щодо начального вибору; питання, пов’язані зі студентським житлом; організація харчування; медична та психотерапевтична допомога; духовна підтримка; спортивні та культурні заняття; допомога при придбанні навчальних матеріалів: в т.ч. книг, комп’ютерного обладнання, спеціалізованих матеріалів тощо; підтримка студентських організацій та груп самодопомоги; працевлаштування студентів протягом та після закінчення навчання. Тобто ця студентська соціальна служба поєднує у собі практично всі функції, які на сьогодні у наших ВНЗ виконують багато різних організацій, в тому числі профспілки, студентське самоврядування тощо.

Є приклади іншого досвіду. Американський Університет Богоматері, штат Індіана[6] нараховує велику кількість різних студентських клубів, які за своєю специфікою нагадують клуби самодопомоги студентів. Серед них є і соціально спрямовані, наприклад клуб наставників для учнів (студенти беруть під опіку учнів щоб допомогти розібратися з майбутнім професійним), різноманітні волонтерські програми (відповідно до яких студенти працюють асистентами викладачів у школах чи громадських центрах в тому числі для дітей, які мають функціональні чи розумові обмеження тощо). Тобто робота студентських клубів перш за все зорієнтована на професійну орієнтацію, набуття практичного досвіду та надання допомоги місцевій громаді.

Університетська консультаційна служба Кембриджського університету[7] передбачає два окремі напрями роботи: студентське консультування (за умови супервізії з боку досвідченого спеціаліста) та консультування викладачів, які мають практичний досвід роботи з різними категоріями молоді. Клієнтам повідомляють, хто із спеціалістів чи студентів буде проводити консультування, а вони вибирають з ким із них працювати. Проблеми, з якими працюють обидві категорії консультантів, становлять доволі широкий спектр: сімейні та особистісні проблеми, адаптація до нових умов навчання (проживання), проблема вибору роботи, прийняття рішень, різні види залежностей, проблеми, пов’язані з харчуванням тощо. Серед психологічних проблем найбільш часто зустрічається гнів, паніка та тривожність; конфлікти; депресія; самотність, різноманітні фобії, а також алкогольна та наркотична залежність.

Діяльність консультаційного центру[8] Морганівського університету спрямована на збереження психологічного здоров’я студентів шляхом надання різноманітних психологічних та консультаційних послуг. Робота ведеться як індивідуальна, так і групова, а також надаються психіатричні консультації.

Студентська соціальна служба (Student Social Services) активно діє практично у кожному університеті Сполучених Штатів, але не в усіх навчальних закладах зберігається стандартна структура цієї служби. Зазвичай вона представлена в університеті кількома фахівцями, кожен з яких надає певний вид послуг та працює відносно відособлено від інших професіоналів, що може призвести до неузгодженості їх дій, зокрема, та впливати на ефективність роботи служби загалом. Приміром, студент звертається до психолога через те, що не відчуває ніякої професійної реалізації та не впевнений, чим хоче займатися в житті. Психолог проводить кілька консультацій, а можливо й працює з клієнтом протягом досить тривалого часу, але чомусь методики виявляються неефективними, а клієнт і далі перебуває у стані фрустрації. Хоча цілком можливо, що в такому випадку краще було б провести первинне оцінювання, після чого порадити студентові звернутися до центру кар’єри і працевлаштування (Career Center), де професійні « рекрутери » проведуть співбесіду та серію тестів і одразу ж порадять, в якій сфері студент зможе розвивати свій потенціал.

В той же час в Університеті Аляски студентська служба є не типовою для США, хоча вона й представлена мережею відносно автономних агенцій на території університету, але вони інформують одна одну про свої послуги та заходи, перенаправляють клієнтів до потрібної служби та організовують конференції з обговорення практики роботи із залученням представників усіх цих агенцій та фахівців з інших університетів.

Слід зазначити, що психологічні консультації в студентських соціальних службах надаються не тільки студентам, але й випускникам університетів, а консультування працівників та викладацького штату здійснюється поза часом, який відведений на студентські сесії.

Загалом, для успішної організації психологічного супроводу навчально-виховного процесу через створення психологічних служб відповідно до проекту Концепції [9]слід врахувати наступне:

1. Вищі освітні заклади в Україні активно долучаються до Болонського процесу, тому при організації нових вузівських структур слід опиратися не тільки на кращий досвід європейських університетів щодо надання соціальної/психологічної підтримки студентській молоді, але й на інноваційні форми підготовки майбутніх спеціалістів для роботи у соціальній сфері[10].
2. Проведений аналіз показує, що важливою складовою успішності роботи майбутніх психологічних служб має стати:
   • готовність викладачів працювати консультантами та супервізорами;
   • наявність достатньої фінансової бази конкретного вищого навчального закладу;
   • підтримка місцевих громадських організацій (у нашому випадку – студентських профспілок, студентського самоврядування, різноманітних студентських клубів).
   • ініціатива самих студентів щодо напрямків роботи та різновидів консультацій й психологічних послуг;
3. Концепція розвитку психологічної служби освіти України на період до 2012 року орієнтована на посилення ролі й значимості психологічної складової освітнього процесу, тому особливе місце слід відводити кафедрам, які займаються підготовкою майбутніх психологів, соціальних педагогів, соціальних працівників тощо.
4. Профільні кафедри спроможні формувати необхідні психолого-педагогічні умови для повноцінної реалізації особистісного, інтелектуального і фізичного потенціалу студентів на основі сучасних досягнень психологічної й соціальної науки та впливати на психологічну культуру не тільки студентів, але й всіх учасників навчально-виховного процесу системи вищої освіти в Україні.
5. Для підвищення фахового рівня студентів вищих навчальних закладів зі спеціальностей «Практична психологія» і «Соціальна робота» у Положенні про психологічні служби у ВНЗ слід ввести норму про надання права студентам працювати у якості консультантів, але з урахуванням рівня успішності в процесі навчання.
6. Реалізація практичних заходів, спрямованих на розбудову психологічної служби може бути ефективною за умови залучення до спільної роботи фахівців (соціальних працівників, психологів та соціальних педагогів) та студентів профільних спеціальностей за підтримки викладацького складу.
7. Розробка інноваційних форм і методів роботи спеціалістів щодо подолання негативних явищ у молодіжному середовищі потребує серйозної роботи з формування здорового способу життя та впровадження навчальних програм у освітніх закладах.
8. Перш ніж приступити до розробки та впровадження інноваційних моделей діяльності психологічної служби та психолого-медико-педагогічних консультацій необхідно провести моніторинг діяльності діючих психологічних й студентських соціальних служб та інших студентських клубів, які виконують схожі завдання і тільки після цього розпочати формування відповідної нормативно-правової бази психологічної служби в системі вищої освіти. Адже може виявитися, що немає потреби у створенні нової вузівської структури, а є потреба у розширенні або посиленні вже тієї, що працює і надає необхідні послуги.
9. Для забезпечення якості і доступності психологічних і соціальних послуг слід створити координаційну раду, представлену різними вузівськими структурами/організаціями, які надають різнобічну допомогу студентам. Крім цього, залучення студентських організацій допоможе сформувати систему дій, спрямованих на контроль якості цих послуг.

[2] Джерело: Наказ МОН № 127 від 03.05.99 «Про затвердження Положення про психологічну службу системи освіти України» з доповненнями (відповідно до Наказу МОН від 07.06.2001 р. № 439)

[3]Джерело: Л.В. Косарова / Роль служби психологічної підтримки в гуманізації освіти (з досвіду роботи практичного психолога ВНТУ)

[4] Джерело: Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи МОН та АПН України: проект «КОНЦЕПЦІЯ розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2012 року»

[5]Джерело: www.kuleuven.ac.be

[6] Джерело: http://www.nd.edu, University of Notre Dame

[7] Джерело: http://www.cam.ac.uk

[8] Джерело: http://www.morgan.edu

[9]Джерело: Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи МОН та АПН України: проект «КОНЦЕПЦІЯ розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2012 року».

[10] Романова Н.Ф. Інноваційні форми підготовки майбутніх спеціалістів соціальної сфери у вищій школі // «Соціальна робота в Україні: теорія і практика», № 2, 2007. – С. 42-48

Зміни, що спостерігалися між 1999 і 2004 роками, стосуються більш раннього початку куріння серед підлітків, особливо серед дівчат. Підлітки з більшою ймовірністю стають постійними курцями і більш ймовірним є розвиток у них сильної нікотинової залежності. Тим не менш, тенденції до припинення куріння так само зросли.

Припинення куріння є більш поширеним серед молодших респондентів та дівчат, тобто серед підлітків з меншим ступенем нікотинової залежності, а також тих, у кого тільки деякі однокласники курять, і тих, чиї батьки не курять.

http://www.mzz.com.ua/news.php

Н. Романова

Нові життєві реалії вимагають нового погляду на освіту, особливо на вищу. Саме вищі учбові заклади України мають унікальну можливість надавати знання, які можуть позитивно впливати на здоров’я молоді, її поведінку та стиль життя. Сьогодні на здоров`я молоді більш помітно впливають чинники, дія яких раніше була значно меншою: урбанізація, комп’ютеризація, зниження фізичного і підвищення нервово-психологічного навантаження, інформаційні перевантаження – усі ці складові нашої доби, звичайно, різною мірою, але відбиваються на здоров`ї молоді.

Повна версія

На сьогодні в Україні більш як півмільйон дітей та підлітків регулярно вживають алкогольні напої, цигарки у школі вже давно стали звичним явищем, „другим українським Чорнобилем” називають епідемію ВІЛ/СНІДу та наркоманію.

За офіційними даними МВС України близько 55 тисяч бездоглядних дітей, ще 153 тисячі живуть в неблагополучних сім’ях і є потенційними соціальними сиротами або дітьми вулиці. А які ідеали насаджуються сьогодні молоді? Сумно усвідомлювати, але цей вибір без вибору. Кількість передач в телевізійному ефірі, які несуть негативну для психіки інформацію „перевалила” за третину. В той час, як кількість якісних програм для дітей і підлітків не більше двох відсотків. Зразком для наслідування стають братки з серіалу „Бригада”.

Чим оточують дітей дорослі в Шполянському районі? У нашому місті працює Будинок школярів, де нещодавно зроблено ремонт, славиться танцювальний колектив «Гренада», у районному будинку культури діють музична студія, танцювальний колектив. У міській гімназії вже п’ять років працює сучасний тренажерний зал, а в центрі міста, в дитячому парку – спортивний майданчик. В кожній школі діють спортивні зали, гуртки. Проте дуже часто можна чути і від батьків і дітей нарікання на те, що дітям немає де проводити дозвілля.

Проблеми молодіжного дозвілля, а також інші соціально важливі питання життя молоді нашого району обговорювали учасники ток–шоу на тему «Відверто про молодіжні проблеми», який провели 11 листопада 2008 року в залі засідань районної ради спеціалісти Шполянського РЦСССДМ та відділу у справах сім’ї, молоді та спорту Шполянської районної державної адміністрації. Учасники ток–шоу – представники місцевої влади, заступники директорів шкіл з виховної роботи, соціальні педагоги, класні керівники, учні – лідери старших класів, батьки та експерти з числа лікарів, психолога обговорили наступні питання: шкільна перерва , шкільна форма, стосунки батьків і дітей , стан здоров’я молоді і зростання рівня соціальних відхилень (злочинність, пияцтво, наркоманія).

Досить великою проблемою молоді нашого міста, вважають більшість старшокласників, є відсутність місць, де можна було б цікаво відпочити саме у вечірній час доби. Ця проблема стала сюжетом для мініатюри «Куди піти в 12 років?», яку розіграли волонтерки соціальної служби . В ході обговорення батьки вкотре висловили думку про те, що часто причиною підліткових наркоманії, алкоголізму є низький контроль за поведінкою дітей з боку сім’ї або його відсутність взагалі, звідси – рання безвідповідальність дітей за свої вчинки, дії. Вчителі звернулися з проханням до місцевої влади відкрити у місті такий Центр для дітей та юнацтва, де б проводили заняття не лише для дітей, що мають творче обдарування . Присутній на ток–шоу начальник відділу культури у туризму райдержадміністрації Дмитро Васильович Вовк запевнив, що, за умови швидкої реконструкції кінотеатру « Космос» , такий Центр буде обов’язково відкрито.

Продовжуючи тему учнівського дозвілля, учасники заходу звернули увагу на те, як впливають сучасні шкільні перерви на стан здоров’я дітей і як вони взагалі проходять у навчальних закладах. Спеціалісти РЦСССДМ напередодні ток–шоу переглянули лише на одному Інтернет-сайті 5 сюжетів шкільних перерв, відзнятих на мобільні телефони. Їх відкривали, а значить бачили за день 2098 осіб. На цих сюжетах показано як діти б’ються, трощать шкільні парти, знущаються зі слабших та висловлюються далекою від літературної мовою. Більшість дітей стверджують, що шкільна перерва дає найголовніше, заради чого вони ходять в школу – радість безпосереднього спілкування!

Ми веселий, дружний клас,
Всі ховаються від нас,
Бо коли ми на перерві,
У всіх порушуються нерви,

Саме такий віршик склади учні 8 класу однієї зі шкіл нашого міста. Щоб зрозуміти радість дитячого спілкування можна під час перерви прислухатися до розмов деяких учнів у коридорах. Можемо уявити ці розмови… Не менш цікавим видом спілкування є місцевість за рогом школи або біля надвірних туалетів, де за час перерви збирається з десяток старшокласників. Одного разу хлопці однієї з міських шкіл відповіли волонтерам соціальної служби: „Ви не думайте — школа в нас нормальна. Тут наркотиків та зброї ви не знайдете» –заспокоїли нас”. Але чи треба бути нам спокійними, знаючи на що перетворилися шкільні перерви?

Неоднозначні відповіді учасників ток–шоу викликав діалог про шкільну форму. В Україні, за словами провідного спеціаліста відділу освіти Шполянської районної державної адміністрації Олега Миколайовича Тішкова, вже десять років діють Указ Президента та постанова Кабінету Мiнiстpiв про запровадження шкільної форми в середніх навчальних закладах. Повністю виконані вони так і не були через відсутність фінансової підтримки з боку уряду. І всі ці десять років продовжує точитися дискусія: а чи потрібна шкільна форма взагалі? Прибічники шкільної форми наводять багато аргументів “за”.

Кажуть, ніби вона покликана стерти грані між соціальними статусами учнів. Що, за умови відсутності форми, учні будуть постійно відволікатися, звертати увагу на те, хто в чому вдягнений. Про це сказали старшокласники, які цілком погоджуються носити діловий одяг, адже строгі костюми й світлі блузки формують у них культуру ділового етикету, дають можливість не ламати щоранку голову думками: „А що я одягну сьогодні, чим здивую?”. Хоча, на їх думку, відсутність єдиного зразка шкільної форми, як було за радянських часів, не стирає межі між соціальними статусами дітей , адже в батьків є вибір між дешевшим костюмом і надто дорогим для 16-17- річного віку. Присутні на заході батьки також є прихильниками шкільної форми, адже її наявність значно економить сімейний бюджет, дисциплінує дітей, які не нервують через відсутність, скажімо, шкіряних шортиків чи чобітків – «бутфортів», заборонених для школи.
На думку батьків Тетяни Борисівни Герус та Оксани Петрівни Гукало, цілком природним є те, що діти намагаються виділитися і привернути до себе увагу своїм одягом. Але ж не тільки в одязі справа. Хтось купляє дорогий мобільний телефон. Хтось у яскравий колір фарбує нігті. У когось є лідерські здібності, а хтось просто знає багато анекдотів. Якщо котрийсь з учнів захоче виділитися наявністю грошей, то йому це вдасться, не зважаючи ні на які шкільні форми. Однак проблемою для шкіл нашого міста, на думку учнів і волонтерів РЦСССДМ , які виступили з мініатюрою «Чи подобається тобі шкільна форма?», є факти психологічного знущання однокласників ( здебільшого лідерів класу, які порушують вимоги щодо зовнішнього вигляду) над тими, хто одягає шкільну форму щодня.

Найактивнішим під час ток-шоу став діалог про споконвічну проблему «Діти – батьки». Сьогодні багато хто каже: «Діти стали не ті й з ними дуже важко!» Можливо, це й так, але це зовсім не означає, що з ними, сучасними дітьми, можна перестати працювати, займатися, спілкуватись, ростити їх, виховувати, учити й обов’язково любити, просто любити, незалежно ні від чого. Це вимагає від дорослих ще більш напруженої праці, ще більшого педагогічного такту й професіоналізму, а також добре продуманої роботи з ними і ще більш самовідданої любові до них. Сюжет мініатюри «Доньки – матері», показаний волонтерками, викликав хвилю емоцій у старшокласників, адже в їхніх родинах також виникають сварки, непорозуміння з батьками. Більшість батьків, на думку присутніх юнаків, прагнуть забезпечити своїх дітей матеріально–технічними цінностями, часто забуваючи про хоча б хвилини взаємного щоденного спілкування, яких так бракує дітям. Психолог РЦСССДМ Анна Вікторівна Бебешко порадила дітям не чекати, доки у батьків з’явиться час чи бажання поспілкуватися, а самим інколи ініціювати відкриту розмову, першими робити кроки до батьків, цікавитися їх проблемами, бути врівноваженими під час конфліктів. Тому й повинна формуватися культура людських взаємин саме у сім’ї, коментуючи почуте, зробив висновок присутній на ток – шоу голова Шполянської районної державної адміністрації Олексій Іванович Пірогов. Він твердо переконаний, що від ставлення батьків до дітей, від стилю їх виховання залежить характер дитини, її поведінка, глибина й доцільність вчинків. Батьки також впевнені у перевагах родинної педагоги, яка повинна гармоніювати й доповнювати моральне – етичне виховання дітей в стінах школи.

Коментуючи проблему «діти – батьки», вчителі зауважили, що інколи від школи хочуть занадто багато. Коли щасливі батьки відправляють своє чадо перший раз у перший клас, вони зазвичай вірять у те, що їхнє дитинча буде вчитися на «відмінно», отримає в школі позитивний життєвий досвід, матиме багато друзів та, в ідеалі, стане гордістю свого навчального закладу. Та роки минають, діти змінюються й перестають сприймати навчання як радість. Батьки теж в’язнуть у своїх проблемах, забуваючи про дитячі клопоти: спочатку вони перестають допомагати малечі робити домашні завдання, відтак щотижня зазирати до щоденника, а згодом, якщо їх не викликатимуть до школи, взагалі забувають про неї аж до випускного класу. Саме батьківська байдужість, зацикленість на здобутті шматка хліба часто стає причиною зростання рівня соціальних відхилень (злочинність, пияцтво, наркоманія) і погіршення стану здоров’я молоді. За скромними підрахунками медиків, серед нинішніх 17-річних українців у близькому майбутньому з’явиться майже 100 тисяч потенційних алкоголіків. 75% хлопців-старшокласників регулярно палять цигарки. За цією шкідливою звичкою (а значить за рівнем шкоди здоров’ю) Україна займає перше місце в Європі та 11-е в світі, має найвищі у Європі темпи зростання наркозалежних (майже 1 відсоток на рік) та ВІЛ-інфекції серед європейських країн. Про цей найбільш красномовний результат українського життя молоді, в якому світлих фарб надто мало, щоб уявити майбутнє в рожевому кольорі, з тривогою говорив на ток–шоу головний лікар центральної районної лікарні Василь Петрович Уманець. Він актуалізував давно відомий факт про залежність у відсотковому відношенні здоров’я людини від екології (20 %), від спадкових факторів (20%) та від рівня системи охорони здоров’я (10%). У жовтні – листопаді цього року внаслідок спалювання листя у місті настільки почастішали випадки захворювання органів дихання дітей, що не вистачає 35-ти ліжок у дитячому відділенні.

Найбільш потерпають від димової завіси найменші мешканці м. Шполи, в яких пізніше можуть виникати бронхіальна астма, хронічні ларингіти. Саме ці захворювання, як показують щорічні медичні огляди школярів району, є найбільш поширеними. Коментуючи ситуацію з дитячою смертністю на уроках фізичного виховання, головний лікар пригадав часи свого дитинства, коли до пізньої осені грав з друзями у футбол, працював на свіжому повітрі, їв багато овочів і фруктів, а також наголосив, що саме ці ідеї здорового способу життя якнайповніше сповідував українсько–канадський проект « Молодь за здоров’я-2», який діяв у районі упродовж 2003 – 2005 років. Цю думку підтримала присутня на заході районний педіатр Ольга Іванівна Сова, яка була активним учасником багатьох заходів в рамках проекту. Вона щодня лікує хворих дітей, на жаль, з року в рік їх кількість лише збільшується. Саме тому потрібно і лікарям, і вчителям, і батькам, і дітям здобувати якомога більше знань про способи ведення здорового способу життя, щоб обов’язково застосовувати їх у житті. Відсутність культу здоров’я у багатьох шполянських родинах, коли порожніми є спортивні зали у вихідні дні, коли замість м’яча, скакалки, книги дитині дарують комп’ютер, викликає неабияку стурбованість у лікарів. Адже на лікування хворих дітей витрачаються значно більші кошти, ніж на підтримку здорового способу життя.

Підсумовуючи діалог, присутні погодилися, що торкунулися лише тих найактуальніших проблем, які можуть змінити, вирішити власними діями, не чекаючи тих святкових чи соціальних дат календаря, про які говорилося на початку заходу. Деякі старшокласники та вчителі висловили письмові пропозиції проводити в місті більше роважальних, інтелектуальних заходів з молоддю, а на наступному ток–шоу розглянути питання «Вплив реклами на свідомість молоді», «Як досягти успіху в житті?», «Стосунки вчителі – учні». Всі висловлені пропозиції, зауваження обов’язково будуть враховані при розробці проекту заходів Комплексної міжгалузевої програми впровадження здорового способу життя в районі на 2009- 2015 роки, яку заплановано затвердити на сесії районної ради на початку 2009 року. Найактивнішій групі старшокласників від відділу у справах сім’ї, молоді та спорту та РЦСССДМ вручено блокноти, а всім учасникам ток–шоу – 16 різновидів зразків соціальної реклами загальною кількістю 1120 примірників з фондів інформаційно–ресурсного центру РЦСССДМ.

Директор РЦСССДМ Юрій Козоріз

Провідний спеціаліст РЦСССДМ Ірина Каландирець

Джерело: Відділ теорії та методології здорового способу життя