Передбачається обговорення  за такими напрямками:

• Молодіжна політика: проблеми формування та реалізації
• Молодіжний парламент як механізм впливу на державотворчі процеси
• Як зробити дієвою мережу молодіжних ініціатив?
• Участь молоді у реформах, що відбуваються в Україні

Захід відбудеться за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 11 (7 поверх, конференц-зал). Початок роботи о 10.00.

Запрошуємо до участі у роботі конференції представників наукових, навчальних установ, громадських організацій, органів державної влади та місцевого самоврядування, зарубіжних представництв, фондів.

Про свою участь просимо повідомити до 16 червня за тел. 278-12-56, (097) 969-9788 (Микола Ярмолицький) або електронною поштою – yarmolitskiy@dipsm.org.ua, merkotan@dipsm.org.ua

Проблематика молодіжних телепрограм – малодосліджена тема у вітчизняному журналістикознавстві. Якщо й робився аналіз цього контенту, то лише як окремої – нечисельної – частини телепродукту загалом.

Об’єкт дослідження – загальноукраїнські телеканали.

Предмет – молодіжні програми як складова програмної політики загальнонаціональних каналів.

Новизна полягає у з’ясуванні основних проблем, які потрібно вирішити для збільшення та покращення молодіжного телепродукту. Визначено основні критерії, за якими телепрограми можна вважати молодіжними. Здійснено обрахунок кількості годин молодіжних телепередач в ефірі на п’яти українських телеканалах. Досліджено основні законодавчі засади в галузі політики уряду, спрямованої на молодь, та рівень їх виконання. Також визначено можливі зміни у тенденціях розвитку вітчизняних телепрограм.

Виклад проблематики здійснено таким чином: з’ясовано вікову градацію, за якою визначається приналежність до молодіжної аудиторії; наведено характеристику програм, які можна віднести до молодіжних; досліджено законодавчі засади, спрямовані на молодіжне телебачення; визначено головні риси сучасного стану та тенденції розвитку вітчизняних телепрограм.

Для розвитку освіченої та духовно збагаченої нації необхідно розвивати інформаційний простір держави. Адже саме інформація, яку отримує і засвоює людина у ранньому віці, є вирішальним фактором у формуванні майбутньої особистості.

Законодавство України визначає, що молодь – це громадяни віком до 35 років. Розглянути хоча б Закон України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 19 жовтня 2006 року № 271-V. Так, у статті 2-й цього закону “Визначення термінів”, молодіжні громадські організації – об’єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів.

Як відомо, телебачення за своєю суттю є одним із найвпливовіших факторів становлення людини як особистості. Адже за допомогою аудіовізуальних засобів телевізійної програми у цей віковий період людина може засвоїти величезний масив інформації, яка може бути як позитивною, так і негативною. Отже, мати згодом не завжди приємні психологічні прояви у вже дорослому житті.

Виховний ефект творів про дійсність виникає в результаті засвоєння, раціонального та емоційного сприйняття аудиторією суджень, оцінок, висновків, цінностей, норм, ідеалів, які висуває журналіст, розкриваючи характер, зміст і значення тих чи тих явищ, процесів, подій, – вважає Є. Прохоров ^{[1, 174]}.

Тому влада кожної держави повинна на урядовому рівні забезпечувати наявність в інформаційному просторі своєї держави по-справжньому корисних та сприятливих для психіки молодого покоління програм.

Якщо здійснити екскурс у минуле, то ми рідко побачимо програми суто для молоді. Та й на перших телевізійних конкурсах незалежної України номінації “Молодіжна програма” майже не існувало. На той час головний телеканал України УТ–1 працював над створенням і транслював телепрограми для дитячої аудиторії, особливо це стосувалося вечірнього ефіру. Візьмемо до уваги хоча б Перший всеукраїнський конкурс “Золота ера” 1997 року. Були такі номінації: “Дитяча програма”, “Гумористична програма”, “Музична програма”, “Програма новин” та ін.^{[2, 453]}. Молодіжної номінації, як бачимо, у цьому конкурсі немає. І на сьогоднішні таку номінацію складно ввести в подібний конкурс. Адже що розуміється під молодіжною програмою? У наукових розвідках до таких програм зара-ховуть “Мелораму”, “Галопом по Європах”. Але помилково визначати програму як молодіжну лише тому, що її ведучий молодий за віком. Галопом по Європах їздили представники і не молодіжної категорії. Отже, пропонуємо такі основні критерії визначення телепрограми як молодіжної, у яких пріоритетом є орієнтація на цільову аудиторію – 18–35 років.

По-перше, це тематика. Якщо в програмі розповідається про суто музичні новини чи про вечірки зірок шоу-бізнесу, то це ще не означає, що її можна підставити під критерій молодіжної. Ці новини можуть захоплювати і 60-річну людину. Те ж саме стосується і програм типу “Галопом по Європах”. Помилково визначати її як суто молодіжну, адже вона є цікавою для найрізноманітніших вікових категорій. Це не молодіжна, а розважальна програма, хоча і рейтинг її глядацької аудиторії очолює саме молодь. Тому мають підійматися теми, що цікавлять молодь і є відповідними до динаміки життя цієї аудиторії: психологія міжособистісних стосунків, ведення здорового способу життя, освіта і робота, відпочинок.

Це доводиться і конкретною метою того чи того телепродукту. Це, отже, є другим критерієм визначення “молодіжності” певної програми. Візьмемо до прикладу ток-шоу “Хочу і буду”, яке теж зараховують до молодіжних. Мета шоу – висвітлити у формі насиченої розповіді людські проблеми, бажання. Але справжня молодіжна програма все-таки повинна, в першу чергу, ставити перед собою завдання просвіти, духовного збагачення, направлення молоді на повагу до держави, виховання патріотизму або хоча б відповідати потребам молоді. А в наведеному вище шоу бачимо виступи напівголих товстих жінок. Невже така видовищність створена для молоді? Тут концепція передачі з молоддю не пов’язана, готувалася вона, щоб викликати інтерес усієї аудиторії за допомогою використання гострих тем (типу нетрадиційна орієнтація), шокуючих візуальних картин і т. п.

Третій критерій – мова програми. У наведених вище прикладах не простежуємо культуру мовлення, яка так необхідна сучасній українській молоді, що і підручник з мови майже не відкриває. Виклад інформації бути зрозумілим і прийнятним для цієї аудиторії. У вже згадуваних та й інших програмах та й інших такого типу не те, що сленг, а й просторіччя і навіть вульгаризми присутні. Наприклад, Кузьма Скрябін ніколи не церемониться з учасниками ані “Шансу”, ані “Шейканемо”. А ці шоу – зорієнтовані насамперед на молодь.

Отже, як бачимо, немає у вітчизняному телеефірі програми, яка би сповна відповідала цим критеріям. І хоча ці програми мають спрямування на молодіжну глядацьку аудиторію, вони все-таки – для широкої маси населення.

Марія Томак у статті “Приток рухливих мізків” зазначила: “Говорячи про молодіжне телебачення, дуже складно не вдатися до моралізаторства. Розтлумачувати і без того всім зрозумілий вплив програм на кшталт “Дом-2″ на несформовану психіку немає потреби. Він зрозумілий усім. Як і те, що молодіжне телебачення повинно бути принципово іншим. У будь-якому випадку, телебачення повинно нести освітню функцію. Я вважаю, що основна функція телебачення – виховна. І щоб цей процес виховання краще сприймався молоддю, його треба поєднувати з розвагами”^[3]. І прикладом таких шоу, як вважає Марія Томак, є проекти каналу “Тоніс” – “ЕкстреМікс” та “Диваки”. Ведучий останньої, Олександр Гордус, наголосив у інтерв’ю, що основна причина відсутності програм для молоді – неплатоспроможність цієї частини аудиторії. Проте так вважати недоцільно. Британський журналіст Тоні Хоусон зазначав, що найкращі можливості розвитку й успіху мають засоби масової інформації, налаштовані на потреби аудиторії. Адже в таких засобах масової інформації ретельніше визначають стиль продукту і добір тем, а ще – як про ці теми розповідати, щоб якнайкраще увиразнити їх важливість^{[4, 5]}.

У вересні 2003 року на українських сайтах інтернету з’явилися публікації про відкриття першого та єдиного українського молодіжного телеканалу IPTV. Але, як зазначалося, він не мав на той час власної телевізійної частоти. До програм його власного, до речі, виробництва належать “Тема дня”, “Київ”, “Шоппінг”, “Party Time”, “Шкільна тусовка”, “POST’er” та ін. Проте, як бачимо, і досі немає цього каналу у вітчизняній телесітці, бо він лишився доступним тільки в інтернеті. Тому, певним чином, можемо і надалі спостерігати тенденцію до створення потужного інтернет-телебачення. Адже кількість інтернет-користувачів стрімко збільшується, а їх інформаційні запити розширюються. Позитивним зрушенням останніх п’яти років є створення каналів, що орієнтуються на молодь. Це телеканали М-1, М-2, М-3. Проте їх програми проте не є винятково молодіжними, але це вже ознака змін на телеринку.

Дуже важливо розглянути і тенденції на рівні законодавства, політику уряду, яка стосується молоді. Важливими тут є законодавчі акти Кабінету Міністрів щодо реалізації молодіжної політики в Україні. Наприклад, частина заходів, що стосується створення окремих молодіжних телеканалів, а також низки освітньо-пізнавальних телепрограм для молоді протягом останніх десяти років, не виконана. А от положення щодо організації конкурсів для молоді у галузі телебачення виконуються досить успішно.

Наприклад, Український відкритий фестиваль дитячого, молодіжного кіно, телебачення та радіо “Кришталеві джерела”. Його організатори – Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення; Міністерство сім’ї, молоді та спорту; Міністерство освіти і науки; Національна спілка кінематографістів. У розділі телебачення, зазвичай, виокремлюють такі номінації: кращі інформаційні телепрограми, кращі пізнавальні телепрограми, кращі дитячо-молодіжні програми, кращі розважальні телепрограми, кращі художньо-публіцистичні телепрограми. Ці телепрограми готують дитячі та молодіжні аматорські колективи, професійні студії. Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка був переможцем у 2006 році за художньо-публіцистичну телепрограму “Жовті”. І подібних конкурсів вистачає. А от на вітчизняних телеканалах процес розширення молодіжних студій відбувається значно повільніше. Та й загалом аудиторія є дуже чутливою, вона постійно потребує руху в напрямі створення нових, сучасних технологій. А молодіжний телепродукт мають виробляти представники самої ж молоді. В Україні на сьогодні є кадровий потенціал. Але маємо й проблему відсутності шляхів державного фінансування молодіжних телепроектів, а комерційні структури переслідують тільки власні цілі. Проте є тут і позитивна тенденція: нові власники теле-каналів все-таки орієнтуються на розширення розважального телепродукту. А він у більшості випадків спрямований саме на молодіжну аудиторію. Тому, можливо, незабаром за допомогою збільшення кількості розважальних програм запити молодіжної аудиторії все-таки будуть задоволені. Також останнім часом на законодавчому рівні затверджено зміну кількості української мови в бік її збільшення в ефірі. А це в свою чергу може привести до такої позитивної тенденції, як споглядання молодіжною аудиторією якісного українськомовного телепродукту.

Здобутком столичного телебачення в цьому плані є “Молодіжна телевізійна служба” та телепрограма “Про сім’ю”. Вона дійсно спрямовує діапазон питань навколо проблем молоді. Серед тем – проблеми подружнього життя, сварки у сім’ї, дизайн одягу та інтер’єру, спелеотуризм, історії про відомих українців і т. п. Але окрім молодіжних тем, нерідко можна зустріти і сюжети, що стосуються дітей. Наприклад, про дитячі гуртки, найкращі види дитмайданчиків. Тобто немає чіткого поділу. Серед журналістів в основному – представники молоді. Їх мовлення має досить експресивне забарвлення, часто вживається молодіжний сленг. Тобто, ці дві програми українського виробництва є яскравим прикладом того, що кожен канал може створити подібні програми для юнацтва. Надалі пропонуємо результати моніторингу п’яти вітчизняних каналів (за 17–23 березня 2008 року); підрахуємо, яку кількість молодіжних програм вони мають, час їх виходу і сумарна кількість годин за тиждень. Не всі з наведених нижче програм є виключно молодіжними, деякі з них спрямовані на більш загальну аудиторію, але рейтинг аудиторії очолює все-таки молодь.

Сумарна кількість годин за тиждень, що відводиться на молодіжні програми (округлено): “1+1″ – 3 години; “Інтер” – 2 години; “Новий канал” – 7 годин; ТЕТ – 31 година; “Київ” – 2 години.

Якщо врахувати час на рекламу, то вийде значно менше. Як бачимо, серед телеканалів найбільший показник мають ТЕТ та “Новий канал”, інші три – дуже мало годин ефірного часу відводять на показ молодіжних програм. Проте звернімо увагу і на виробника цих проектів. На ТЕТі та “Новому каналі” програми мають російське та американське виробництво. Натомість “Інтер”, “1+1″ та “Київ” представляють програми українського виробництва. Ось така тенденція: годин менше, та виробник вітчизняний. Цю проблему досить важко усунути, бо українське телебачення мало виробляє телепрограм для молоді, помилково вважаючи, що це не прибутково. Натомість масово закуповують іноземні, які зовсім не відповідають моральним потребам українського юнацтва, його сучасному менталітету.

За Є. Прохоровим, завдання журналістики у сфері підвищення обізнаності потребують розвитку свідомості мас та формування їх самосвідомості. Якщо свідомість – сукупність знань про навколишній світ, його закони, явища, процеси, тенденції соціального життя, то самосвідомість характеризується осягненням свого місця у світі, в системі соціальних стосунків, розумінням мети та смислу життя, своїх потреб та інтересів, шляхів їх досягнення… Свідомість виступає потужним двигуном поведінки людей, визначальним фактором їх соціальної активності^{[5, 101]}.

Тому для того, щоб свідомість молодого покоління була сформована у корисному державі напрямі, щоб виховувалася молода генерація, необхідно забезпечити її постійне інформування.

Під час дослідження були помічені такі ознаки розвитку молодіжних телепрограм: невідповідність більшості сучасних програм потребам молоді, що проявилось у їх тематиці; мовна недосконалість; малий час цих програм в ефірі, особливо на передових телеканалах; нереалізованість молодіжних проектів через хибність твердження про їх низьку прибутковість; невиконання законодавчих постанов, що стосуються молоді, вітчизняними ЗМІ у галузі телебачення.

Що ж до тенденцій, то в майбутньому ско-ріше за все відбуватиметься збільшення кількості розважальної телепродукції. А оскільки запити аудиторії швидко змінюються, то, можливо, відбуватиметься прискорення розвитку Інтернет-телебачення, до якого вона починає тяжіти. Адже нові технології швидко розвиваються і все частіше викликають інтересглядацьких мас. Це проілюстрував вже згадуваний канал IPTV. І ще одна характерна тенденція – збільшення українськомовного телепродукту. Це, безперечно, зацікавить молодь, адже вона зростатиме на телепрограмах, що озвучува-тимуться її рідною мовою.

Тому необхідно, щоб на українській телевізійній ниві з’являлися і постійно транслювалися проекти для молодої генерації. Бо саме культура, що йде з екрана, закарбовується у свідомості юнацтва. Молоді треба брати з чогось приклад. А це щось – не що інше як програми з високим рівнем духовності, цікаві аудиторії. Вони повинні стати еталоном, де молоде покоління черпатиме знання і чуття рідної літературної мови, історії, географії та інших суспільно важливих галузей науки.

Тон має задавати телебачення, адже чимало часу юнацтво проводить саме біля телеекрана. Держава нарешті має подбати про своїх молодих громадян.

1. Введение в теорию журналистики : учеб. пособ. / Прохоров Е. П., Гуревич С. М., Ибрагимов А. Х.-Г. – М. : Высш. шк., 1980. – 287 с.
2. Мащенко, І. Телебачення України / Мащенко Іван Гаврилович. – К., 1998. – Т. 1: Телебачення de facto. – 512 с.
3. Томак, М. Приток рухливих мізків” // День. – 2007. – 2 листоп.
4. Путівник ретельного журналіста. К. : ТОВ “Київська типографія” – 2007. – 176 с.
5. Прохоров, Е. П. Введение в журналистику : учеб. для студ. вузов, обуч по спец. “Журналистика” / Е. П. Прохоров. – М. : Высш. шк., 1988. – 279 с.

©О. М. Дженжебір, електронна бібліотека Інституту журналістики

У монографії здійснено аналіз демографічного і соціально-економічного становища українських сімей та порівняльну оцінку соціального захисту сімей у зарубіжних країнах. Спираючись на розрахунки чисельності та складу населення, розроблено довгостроковий аналітичний прогноз шлюбно-сімейної ситуації в Україні. Сформульовано та обґрунтовано перспективи розвитку державної підтримки молодих сімей, запропоновано шляхи реалізації молодіжної сімейної політики в Україні. Монографія розрахована на науковців, фахівців з державного управління, соціальної політики, аспірантів, студентів.

Завантажити видання (формат pdf, 217 сторінок, розмір 1,5 Мб)

Передбачається обговорення  за такими напрямками:

-  Справжні суб’єкти молодіжної політики: хто вони?

-  Чи сприяє державна політика вирішенню  молодіжних проблем?

- Як зробити дієвою мережу молодіжних ініціатив?

- Можливі форми налагодження  співпраці молодіжних організацій із урядовими установами

Захід відбудеться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська 1-3/5, кнайп-клуб «Купідон» з 17.00 до 19.00. Реєстрація  – з 16.40.

Запрошуємо Вас до участі у засіданні дискусійного клубу. Про свою участь у заході просимо повідомити до 22 листопада за тел. 278-12-56, 097-969-9788 (Микола Ярмолицький), 097-5284734 (Катерина Меркотан) або електронною поштою – vismin@dipsm.org.ua

Оргкомітет

21 жовтня 2010 року

Участь у заході взяли понад 50 осіб, серед яких провідні науковці та експерти в галузі молодіжної політики, а також представники громадських молодіжних організацій.

За підсумки засідання дискусійної студії доводиться констатувати існування цілої низки проблемних питань, які залишаються у молодіжній політиці. Їх вирішення можливе, проте це процес дуже складний і потребує часу. В першу чергу варто виділили ті проблеми, що турбують молодь найбільше і відповідно над якими слід працювати вже зараз.

Цінності сучасної української молоді

Досвід роботи в молодіжній сфері, накопичений впродовж 20 років, як і досвід молодіжної політики провідних країн світу, на сьогодні не завжди є ефективним. Цінності сучасної молоді істотно відрізняються. Це покоління, яке вибудовує свою шкалу цінностей і пріоритетів в ринкових умовах.

За словами голови Спілки молодих політологів України А. Єременка, сучасна молодь є більш протестною, ніж креативною. Якщо проаналізувати  існуючі молодіжні рухи, націлені на певні зміни, то основними формами їх діяльності є власне протестні акції, зокрема, проти підвищення оплати за навчання, проти заборони щодо мирних зібрань тощо. Більшість акцій за участю молоді проходить під загальною назвою «Молодь проти», акцій «Молодь  - «за» фактично немає.

Завідувач лабораторії психології політичної участі Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, кандидат психологічних наук Л. Кияшко вважає, що сучасна молодь не надто глибоко розуміє явище демократії і формування  громадянського суспільства. Так, за результатами проведеного  дослідження, де для оцінки структури та глибини явища політичної свідомості молоді використовувались психологічні тести та прийоми, зокрема метод асоціацій, було встановлено, що у сучасної молоді демократія асоціюється з такими цінностями, як особиста безпека, індивідуальна воля, свобода, права особистості. Але з відповідальністю перед суспільством демократія асоціюється лише у двох випадках зі 100.

У проявах політичної активності сучасна молодь більше готова до протестних дій, ніж до конструктивних. Внаслідок цього активність української молоді концентрується навколо певного «ворога», проти якого слід боротися.

Конфліктною зоною є розрив між цінністю та її доступністю. Цінність перебуває в конфліктній зоні коли вона є недоступною втім має велике значення. Конфліктні зони активізують поведінку і характеризують реальний прояв нашої активності. Важливими, але малодоступними цінностями для молоді є: матеріальна забезпеченість, захищеність прав, участь в управлінні державою тощо.

Цікаво, що доступними, але не досить важливими цінностями для молоді є: свобода слова, відповідальність перед суспільством, підпорядкування закону та доступність  інформації.

На думку  психологів, молодь не готова повною мірою до «європейської демократії», оскільки важливі для європейців демократичні  цінності не є настільки ж важливими для української молоді, хоча є доступними.

Здоровий спосіб життя молоді

Іншим колом проблем, які тісно пов’язані з активізацією молоді у державотворчих процесах, є здоровий спосіб життя.

Так, у ході дослідження «Ставлення української молоді до здорового способу життя», демо-версія якого була презентована директором Державного інституту розвитку сім’ї та молоді А. Мішиним, виявлено декілька особливостей (загалом було опитано 1200 респондентів віком від 14 до 35 років методом особистісного інтерв’ю «face to face»).

В цілому українська молодь оцінює свій стан здоров’я як «добрий» (56,3%) та «задовільний» (33,7%).

За даними опитування серед причин, які найбільш негативно впливають на стан здоров’я, були названі: стан навколишнього середовища (66,4%), психологічна напруга (31,4%), шкідливі звички (30,4%), неправильне харчування (27,8%), дещо менше впливають на здоров’я згідно з даними – умови праці (20%), та неякісне лікування у медичних закладах (15,8%).

Для підтримання здорового способу життя молоді необхідно: відпочинок на природі (52,7%), поєднання оптимального режиму роботи і відпочинку (36,3%), відмова від вживання міцного алкоголю (34,1%), регулярні заняття спортом (26,3%) а також фізкультурою (24,9%).

По різному молодь збирається позбавлятися шкідливих звичок: майже 35% молоді збирається кинути вживати алкоголь і лише 0,1 % – кинути палити.

Результати свідчать, що основними пріоритетами сучасної молоді віком 14-35 років є:  бути здоровим (41,1%), матеріальне благополуччя (17,6%), створення сім’ї (11%), отримання гідної освіти, професії (9,3 %).

Соціальна мобільність молоді

Виокремлюючи молодіжні проблеми, не можна обійти проблему відкритості та доступності можливостей молоді для життєвих змін за допомогою так званих соціальних «ліфтів». На думку керівника Центру молодіжної політики Державного інституту розвитку сім’ї та молоді О. Ярошенка, такими традиційними «ліфтами» вертикальної мобільності в сучасному молодіжному середовищі є освіта, сім’я, різноманітні професійні, економічні, політичні організації та об’єднання. Окремої уваги заслуговує соціальний ліфт, що є діалогом між владою і бізнесом. Лише та молодь, яка сприяє розвитку бізнесу або навпаки критикує бізнес найшвидше піднімається сходинками соціального ліфту.

Що стосується освіти, то тенденцією розвитку системи вищої освіти в Україні є збільшення питомої ваги платної освіти, що зменшує можливості долучитися до одного з головних каналів соціальної мобільності. Окрім цього постає питання якості освіти та її відповідності сучасним вимогам. Здобуття вищої освіти не завжди гарантує молоді досягнення відповідного рівня добробуту, адже серед заявлених роботодавцями в службу зайнятості вакансій майже 80% становлять робітничі професії і лише 20% – для фахівців з дипломами про вищу освіту (при цьому 43% вакансій передбачають заробітну плату, яка не перевищує прожитковий мінімум).

Щодо  підтримки сім’ї, то лише небагато хто може розраховувати на її дієву допомогу. З іншого боку  - саме сім’я утримує від можливості опинитися на соціальному дні.

Найбільше можливостей, на перший погляд, відкривається для молоді, яка бере активну участь у роботі політичних організацій в тому числі політичних партій. Натомість низьку ефективність громадської діяльності відзначають 88% молоді (за даними Фонду «Демократичні ініціативи» та фірми “Ukrainian Sociology Service”, 14–26 грудня 2009 року, «Громадська думка молоді України, Азербайджану та Росії»). Тих, хто збирається займатися політикою у майбутньому  – 5 % українців.

Отже, доводиться визнавати неефективність існуючих механізмів реалізації права молоді на соціальну мобільність. Без реальних можливостей для розвитку зростає небезпека негативних проявів у молодіжному середовищі.

Налагодження ефективної співпраці та комунікації

молодіжних організацій з державними установами

Український досвід свідчить, що середина та кінець 90-х – це час коли молодіжний рух був сильний, консолідований (були спільні інтереси, спільні пріоритети). Держава прислухалася до вимог молоді. Сьогодні ситуація така, що існує велика кількість молодіжних організацій та їх спілок, але бракує конструктивної співпраці з державними органами влади

З точки зору виконавчого директора Українського фонду підтримки реформ О. Яреми, профільне Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту займається підготовкою фінансових звітів, підготовкою програм реалізацією цих програм, що не є основним завданням Міністерства. Це мають робити громадські організації, а Міністерство в цей час має розробляти та здійснювати молодіжну політику на державному рівні.

Як варіант вирішення проблеми може бути прийняття постанови Кабінету Міністрів України, якою передбачатиметься можливість залучення громадськості до спільної реалізації державної молодіжної політики. Це можна назвати соціальним замовленням.

Можливими точками співпраці є:

1. Формування пріоритетів діяльності Міністерства стосовно молоді разом з молодіжними організаціями. Наприклад, протягом року працювати над  одним пріоритетом і переважну частину коштів акумулювати на його вирішення, поєднавши при цьому кошти які виділяються на молодіжні організації та на реалізацію державної політики.

2. Лобіювання Мінсім’ямолодьспортом участі молодіжних організацій у громадських радах інших міністерств відповідно до своєї діяльності.

3. Формування сприятливого середовища з боку держави для неформальних коаліцій в молодіжному середовищі.

4. Перегляд і осучаснення досвіду діяльності Ради з питань молодіжної політики.

По налагодженню тісної співпраці досить цікавим виглядає проект під назвою «Електронний уряд (е-уряд)», представлений на розгляд О. Піддубчак, президентом громадської організації магістрів державного управління «ЕЛІТА ДЕРЖАВИ». Йдеться про те, що «Електронний уряд» – це використання інформаційних та комунікаційних технологій для підтримки кращого надання владою послуг громадянам через їх доступ до інформації, тобто для більш ефективного  державного управління.

В цьому контексті для навчання навичкам корпоративної культури державних службовців можуть слугувати такі проекти:

1. Законотворчий театр. Жива модель закону.

2. Свідомий громадянин. Надання якісних державних послуг (якісний „ресепшн” в державних органах влади ).

3. Mystery Ministery (Магія Міністерств) – експериментальна модель системи державного управління майбутнього, яка зменшить дублювання роботи установ та відомств.

4. Таємниці інших. Нові правила життя. Винайдення нових правил співіснування представників потенційних еліт.

5. Бал магістрів та міністрів. Новий соціальний ліфт – знайомство та спілкування високопосадовців та держслужбовців з талановитою молоддю.

Молодіжний контроль за діяльністю органів державної влади

Контролювати дії влади має громадськість, а не лише опозиція, як це відбувається в нашій країні. Впровадження ефективного громадського контролю за діяльністю органів державної влади має бути одним із ключових завдань сьогодення. За словами А. Мальованого, голови осередку ВМГО «Молоді регіони» Шевченківського району м. Києва, для ефективного здійснення контролю потрібна інтеграція молоді в органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Старший науковий співробітник Центру здорового способу життя К. Дідик наголосила на тому, що держава та державотворчі процеси мають бути відкритими для молоді. Наприклад, можна створити, за прикладом країн Європи та Сполучених Штатів Америки, державний Інтернет-портал для молоді, де буде інформація про кожного члена місцевої ради, його діяльність та зобов’язання, виконані обіцянки тощо.

В рамках контролю за діяльністю політичних сил в Україні здійснюється громадська кампанія «Молодіжна варта: молодь за Вами спостерігає». Є. Малих, член Національного комітету “Молодіжна варта” від ВМГО “Фундація регіональних ініціатив” вважає, що громадський контроль стосується передовсім  виконання політиками своїх зобов’язань, у тому числі щодо молоді.

Молодіжні рухи в Україні

Можливим формам організованого молодіжного руху та спробам визначити пріоритети їхньої діяльності, присвятив свій виступ голова ВМГО «Студентська республіка» П. Вікнянський. Він наголосив, що наразі є потреба в сильному, державницькому, а не політиканському громадському русі. Саме таку державницьку позицію займає Студреспубліка. Любителям протестів було запропоновано більше працювати над змістом (що і як робити замість того, проти чого виступати), адже деструктивна критика і галас у відсутності змістовної альтернативи, як свідчить і нещодавній український досвід, ні до чого доброго не призводить.

За сучасних умов можна говорити про існування в Україні таких молодіжних організацій:

1. Молодіжні філії політичних партій. Основний момент єдності партії з її молодіжною організацією полягає у єдності їх ідеологічних платформ. Молодіжна організація проводить свою роботу, вирішує свої проблеми і одночасно співпрацює з партією та готує себе для майбутньої політичної діяльності на вищому рівні.

2. Громадсько-політичні організації молоді. Залишається значний прошарок молодіжних об’єднань, що зберігають свою незалежність, залишаючись самостійними ідейно-політичними утвореннями і займають активну громадську позицію, час від часу висуваючи навіть політичні вимоги.

3. Молодіжні релігійні організації. Окремо слід виділити молодіжні релігійні об’єднання, що утворюються в Україні. Після падіння тоталітарної системи значний відсоток молоді само реалізується, звертаючись до релігії.

4. Молодіжні фахові об’єднання, організації за інтересами. Молодіжні об’єднання, політично незаангажовані, утворюють наступну групу організацій, яка кількісно перевищує всі попередні, та намагається вирішувати життєво важливі проблеми молоді.

5. Фахові молодіжні структури. Утворюються головним чином за ознакою фахової приналежності, під час навчання або роботи.

6. Благодійні фонди для молоді та молодіжні благодійні фонди. Цей тип організацій не досить поширений в сучасному молодіжному середовищі. Однак, їх діяльність є досить активною в напрямку акумуляції потрібних коштів та фінансування благодійних програм чи молодіжних проектів.

7. Профспілки, що мають за першочергове завдання вирішення соціальних проблем молоді та захист їх інтересів перед державою та ін.

В цьому ключі одним з найбільш цікавих та продуктивних молодіжних ініціатив є Молодіжний парламент, оскільки сучасна молодіжна політика держави має бути націлена не лише на боротьбу з негативними явищами в  молодіжному середовищі, але й на підтримку позитивних векторів розвитку молоді.

З огляду на це, молодіжний парламентаризм важливий не тільки як механізм представництва прав та інтересів молоді, але і як інститут соціалізації, що підвищує правову та політичну культуру, а також інструмент формування кадрового потенціалу країни.

В багатьох країнах Європи молодіжні парламенти організовані  з метою залучення молодих громадян до законотворчого процесу, надання можливості висловлювати свої ідеї і бути почутими. Така форма участі в управлінні державою дозволяє молоді краще орієнтуватися в політиці, відчувати себе відповідальною за зміни, що відбуваються в її країні.

Слід відзначити, що становлення державного механізму, відтак і становлення державної молодіжної політики, співпраця між молодіжними організаціями та державною відбувалися шляхом спроб та помилок.

Організований молодіжний рух в Україні продовжує змінювати свої форми, засоби та методи роботи. З’являються нові лідери, нові структури, окреслюються раніше приховані тенденції. Втім говорити про дієвість організованого молодіжного руху в Україні мабуть ще зарано.

Можливо настав час активного обміну позитивним досвідом роботи з метою подальшої ефективної співпраці молодіжних громадських організацій, перетворення їх на дієву мережу громадянського суспільства для конструктивної участі в управлінні державою та вирішення численних проблем молоді.

Державний інститут розвитку сім’ї та молоді пропонує всім, хто переймається молодіжною проблематикою, долучитися до обговорення означеної теми «Як активізувати участь молоді у державотворчих процесах?»

Свої пропозиції та зауваження надсилайте на адресу: mykolay@dipsm.org.ua

Підготовлено Центром молодіжної політики

Державного інституту розвитку сім’ї та молоді

Завантажити документ у форматі doc*

]]> http://www.dipsm.org.ua/all/5213/feed 0 http://www.dipsm.org.ua/all/1071 http://www.dipsm.org.ua/all/1071#comments Mon, 01 Dec 2008 08:19:51 +0000 Мирослав Чайковський http://www.dipsm.org.ua/?p=1071 28 листопада 2008 року в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України відбувся «круглий стіл» на тему : “Сучасна етнічна структура українського суспільства: теоретичні та практичні аспекти”. У роботі “круглого столу” взяли участь представники Державного комітету України у справах національностей і релігій, народні депутати України – члени профільного Комітету Верховної Ради України, представники центральних органів виконавчої влади, провідні науковці, експерти та фахівці у галузі етнополітики, керівники громадських організацій.

Голова Держкомнацрелігій Олександр Саган наголосив на необхідності прийняття Концепції з етнополітики, адаптації європейських норм і стандартів до українських реалій, вироблення чіткої політичної платформи для вирішення проблем, які виникають в міжнаціональних стосунках, зокрема на Закарпатті.

Голова підкомітету Комітету з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин ВР України Юрій Гнаткевич розповів про законодавчі напрацювання, ініціативи, міжнародний досвід в галузі регулювання міжнаціональних стосунків.

Голова Ради з питань етнонаціональної політики при Президентові України Геннадій Удовенко константував, що в Україні збільшуються прояви расизму та ксенофобії, наголосив на необхідності збереження традицій міжкультурного діалогу в країні.

В доповіді Директора Інституту філософії , академіка НАН України Мирослава Поповича було вказано на розбіжності в дефініціях «нація», «етнос», які свідчать про розбіжності в підходах до реалій. «Українську націю потрібно розглядати з точки зору прогресивної культури, яка може бути привабливою як європейська цінність. Не можна обмежуватись лише «гопаково-вареничною» культурою як це було за часів царської Росії, і як це намагаються часто і сьогодні представити. Непокоїть те, що національні питання в Криму, на Закарпатті загострюють люди низької політичної культури на чужі гроші і замовлення. Вирішувати проблеми потрібно не шляхом адміністративних заборон. Першість української нації потрібно доводити через турботу про професійну культуру».

Завідувач відділу правових проблем політології Інституту держави і права НАН України Ірина Кресіна наголосила на необхідності прийняття Закону про культурно-національну автономію, нової редакції Закону про національні меншини, Концепції з етнополітики, заходів з протидії расизму та ксенофобії.

Народний депутат Іван Заєць вказав на необхідність чіткого визначення кордонів, протидії нелегальній міграції. Формування національної злагоди, злагоди в суспільстві має стати пріоритетом державної політики. Він константував, що сьогодні вібувається захист прав і свобод національних меншин при повному ігноруванні інтересів українців. «Під маркою захисту прав національних меншин розмивається національна спільність українців, що є загрозою для національної безпеки України. Під час інформаційної доби не можна нехтувати інформаційними ресурсами, національна ідентичність українців не може бути збережена без збереження статусу української мови як державної мови. Мова, одночасно виступає і як носій традицій, і як ресурс, який спрямовує в майбутнє».

Під час дискусії учасниками круглого столу було обговорено проблему визначення статусу русинів, бойків, лемків.

Провідний науковий співробітник Інституту філософії НАН України Олександр Нельга вказав на проблеми у визначенні сучасної етнічної структури українського суспільства, у дефініціях «титульна нація», «титульний етнос» З точки зору сучасної науки, нація в державі може бути одна, а отже українці – це титульний етнос. «В Україні нації політичної немає, ми її тільки розбудовуємо, лідером націотворення має бути український етнос.»

Головний науковий співробітник відділу молодіжної політики Державного інституту розвитку сім’ї та молоді Ірина Жданова зазначила, що під час обговорення питання етнічної структури сучасного українського суспільства не можна виключати проблеми «помітних» меншин. За останні роки зростає відчуженість громадян –представників різних регіонів України. Існують великі розбіжності в самоіндифікації молоді різних регіонів, в поглядах на те, яка культурна традиція переважатиме в Україні через 20-25 рр. Глобалізація, фінансова криза ставлять нові виклики перед суспільством. В першу чергу нові загрози виникають в молодіжному середовищі – зростає рівень соціальної напруги, відбувається радикалізація поглядів. Проблема потребує комплексного аналізу, тому особливо актуальними є проведення більш інтегрованих і багатодисциплінарних досліджень, налагодження більш тісної співпраці з академічними інститутами.

Робота над Молодіжною доктриною добігає свого кінця.  Про неї та перспективи розвитку молодіжної політики в Україні розмірковує керівник Відділу молодіжної політики Державного інституту розвитку сім’ї і молоді, один з її розробників Олександр Солонтай.

Доброго дня, шановний пане Олександре. Останнім часом в молодіжній політиці відбуваються певні трансформації. З чим, на Вашу думку пов’язане пожвавлення цього сегменту суспільного життя?
Наступного рік пройде під знаком Року молоді. Сюди ж слід додати підготовку до чергових Президентських виборів, а також загальне пожвавлення молодіжного руху, який за останні роки пройшов шлях від студентського самоврядування до створення та успішного функціонування низки організацій, які повністю усамостійнилися у своїй діяльності від політичних партій та політичних сил, що беруть активну участь у боротьбі за владу та на виборах! Загальна кількість учасників молодіжного організованого руху, хоч і повільно, але все ж зростає. Це підтверджують і соціологічні опитування та статистика.

Ви приймаєте безпосередню участь у роботі над Доктриною молодіжної політики «Український соціальний ліфт». Які новаторські ідеї закладені в її змісті?
Український соціальний ліфт – це система суспільно-соціальної мобільності української молоді, метою котрої є створення низки стимулів та заохочень для молоді, що має економічні, громадські, службові, наукові, а також досягнення у сфері мистецтва та культури. Головна ідея – ліквідація патерналізму і, водночас, створення надійної системи соціального захисту і рівних можливостей, здатність в умовах конкурентності доводити свою ефективність.

Загалом в оперативній робочій групі з підготовки проекту Доктрини на чолі з Олексієм Бєлишевим працювало 7 представників всеукраїнських молодіжних громадських організацій та Державного інституту розвитку сім’ї та молоді. Користуючись нагодою виношу слова вдячності Святославу Бабілі (ВМГО „Молодіжний союз „Наша Україна”), Олегу Куявському (ВМГО „Батьківщина молода”), Ярославу Ілляшу ( ВМГО „Молодіжний націоналістичний конгрес”), Андрію Черниху „Український молодіжний форум”, а також науковим співробітникам Інституту Максиму Пальоному та Василю Турку. Окреме слово вдячності за організаційну підтримку департаменту сприяння соціальному становленню молоді Міністерства, зокрема Анатолію Білому.

Чому за основу концепції взято саме теорію соціальної мобільності?
Наша головне завдання пролягає у тому, щоб молодь включалися в активний процес розбудови України, як міцної держави. Відповідь закладена в тексті Доктрини: „Держава та суспільство мають забезпечити випереджальну та інноваційну участь у державотворчих процесах, забезпечити духовні і культурні потреби молоді, рівні можливості для розкриття творчого, професійного, інтелектуального потенціалу молоді, набуття молоддю соціального досвіду, формування вміння жити в громадянському суспільстві, підтримку сімей, конкурентноздатність на ринку праці, якісну освіту, формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій, патріотизму, національної і громадської свідомості серед молоді, яка б могла забезпечити безперервність розвитку держави Україна, базуючись на державних і національних цінностях. Такий підхід дасть можливість сформувати стратегічну ціль української молоді, спрямовану на формування відповідального ставлення молоді до свого майбутнього і майбутнього держави. Це зробить процес залучення молоді до розробки і реалізації державної молодіжної політики ефектним і змінить сучасну роль молоді”.

Ну і інший важливий аспект – молодь наймобільніша, а отже саме такий підхід найбільш виправданий для нашої цільової групи!

Наскільки кардинально зміниться молодіжна політика в Україні після затвердження Доктрини в якості офіційного документу?
Сучасними базовими документами для молодіжної політики України є Декларація 1992-го року та Закон про сприяння соціальному становленню молоді, з поправками, 1993-го року. На часі концептуальне оновлення і переосмислення значення молодіжної політики. Спріваюся, що після розгляду і внесення поправок на рівні Міністерства у справах сім’ї та молоді, а потім Кабінету Міністрів України, уряд винесе на загальнонаціональне обгорнення Доктрину молодіжної політики, чим поставить акцент і приверну увагу усіх органів влади та усього суспільства до проблем молоді та шляху її включення в усі процеси державотворення.

На які першочергові зміни варто розраховувати після її впровадження в життя?
Першочерговим має стати повний перегляд усіх нормативних актів з метою відповідності заходів і програм державної молодіжної політики доктрині, а також з метою концентрації зусиль та коштів над досягненням поставленої мети. Хоча це лише одна з думок, певен, що в ході громадського обговорення буде сформовано перелік усіх першочергових кроків.

Наразі ми пропонуємо усім бажаючим долучитися до мозкового штурму над кращим викладенням ідеї створення соціальних ліфтів для української молоді! Текст проекту доктрини є доступним для вільного ознайомлення на сайтах Інституту та Міністерства.

Доктрина молодіжної політики

В роботі круглого столу взяли участь журналісти, представники громадських організацій, Європейської комісії, Міжвідомчої робочої групи з питань протидії ксенофобії, міжетнічній та расовій нетерпимості, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міжнародної організації з міграції, МВС України, Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту України, Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі, громадські діячі.